На Московії бунт. Ну, не так щоби бунт – шин не палять і бруківку не розбирають. Але й перед Обнульонним шапок у руках не мнуть і на колінах милостині не випрошують. Уже третій тиждень в далекому Хабаровську протестують проти арешту місцевого губернатора. Приєднався Владивосток, на мітинги вже візитують посланці з уральських міст. Такого там давно «відом нє відалі, слихом нє слихалі».

До акцій непокори росіян закликала опозиція. Головно – у Москві та Санкт-Петербурзі. І ще, правда, в Новосибірську. А в Хабаровську протест із глибини суспільства: виник як стихійний, але поволі набирає організованості й осмисленості. «Путін – вор!», «Путіна у відставку!» і, звичайно, «Поверніть Фургала!» (губернатора краю) – скандують учасники вуличної ходи.

Перчинки додає те, що край повстав з арештом губернатора, якого звинувачують у причетності до вбивства ледве не двадцятилітньої давнини. А заарештували  Сергія Фургала невдовзі після «тріумфального» голосування за путінську Конституцію, що відкривала кремлівському старцю шлях до пожиттєвого царювання. Губернатор до виборчих дільниць краян не заганяв: «Як проголосують, так і буде». І отримали. Явка менше половини, ще й більше третини проголосували «проти». Ляпас Путіну на всю «матушку-Расєю».

Бути самим собою навіть за такого вибору, де все завчасно пораховано і визначено, не зігнутися перед паном, проголосувати «як хочу», – для далекосхідняків це стало принциповішим, ніж базікання про завтрашню «мощь» і безкінечне «вставаніє с калєн». Маніакально мстива государ-крихітка, ясна річ, такого своїм підданим не могла пробачити.

Спрацювали і регіональні протиріччя. «Кремль грабує,.. накипіло», – переконані на Далекому Сході. «Вони нас не вважають за людей, а ми їх називаємо москалями», –  кажуть місцеві.

Москва зробила все, щоб придушити системну опозицію, не пустити їхніх представників до виборних органів влади. Суспільний діалог не просто німує – будь-яку, навіть наївну спробу поставити «незручне» питання зустрічають «штикі отпора іностранним агєнтам». Під істеричну балабайку «Ми сільни как нікогда!» Зрозуміло, що невдоволення накопичується. Де і як воно вибухне, лишається тільки здогадуватися. Позбавлений партійних форм, ідейних стрижнів, бунт стане суто російським – безжальним та нещадним. А почасти й божевільним.

Ось маємо яскравий зразок «духовної скрєпки» –  уральського розкольника схиігумена Сєргія. Незважаючи на явну дивакуватість, він користується популярністю серед уральців. І не тільки там. До Сєргія приїздила вінчатися кримська прокурорша Наталя Поклонська, разом вони оплакували рештки «государя» Ніколая Второго. Під Сєргієм – уральські скити і загони місцевих «казачков».

А недавно Сєргій звернувся до Владіміра Путіна з вимогою… покаятися, піти геть, а владу передати йому. «Тебе зважено і пораховано легким», – прорік розкольний монах. – А я за три дні наведу порядок».  Заодно уральський «царебожник» вимагає «тікати» і патріарха Гундяєва.

Російські «єдінонєдєлімци» скажуть, що стояння у Хабаровську, як і «уральські молитви» завершаться нічим. Можливо. Але надто вже гучно і розкуто пролунало на всю Росію оте «Путін – вор»! І вже відлунюватиме довго, всіма закутками. А там, дивися, знайдуться охочі взяти неситого «вора» «под бєли ручкі» та й піднести над кремлівськими мурами. На палі.