За понад 300 років насильницького окупаційного «братання» українська та російська спільноти справді переплелися на побутово-житейському рівні. Імперська чорна діра століттями втягувала таланти з України. Там, у «центрі» їм надавалося значно більше можливостей для реалізації. Це правда. Єдина вимога – розчинитися, перестати продукувати українське, примножувати російське… Наші знакомиті вчені, інтелектуали, наставники московських царевичів, громадські діячі, військові, дипломати, митці примножували славу «расєї», ностальгуючи лиш вряди-годи за своїм, рідним.

Хто мав уперті родові гени, як радянський співак Іван Козловський, геніально виконували українські пісні. Захоплюватись ними, а тим паче надавати перевагу в своїх концертах, звісно, було заборонено. Представляли як екзотику. Дозовано. І навіть так часто з великим ризиком для себе. Згадаймо, скільки довелося перетерпіти тому ж таки Козловському, після того як він наважився записати на платівку українські колядки.

Та чимало наших співвітчизників, наче соромлячись краю свого походження, навідріз зріклися всього українського. Пригадаймо сина Сергія Бондарчука актора Федора Бондарчука, співачок Наташу Корольову, Йолку з її « піснею-посадкою в Борисполі», Олександра Сєрова, Ігоря Крутого… Вони в міру різних обставин міцно асимілювалися в російському суспільстві виклично демонструючи йому свою відданість. Деякі ж зайняли відверто зрадницьку позицію, розважаючи рашистських убійників-окупантів. Ганьбою покрили себе Таїсія Повалій, Ані Лорак… Попри агресію Росії в 2013-14 роках на кацапських сценах продовжив зубоскалити український дует «Кролики», зневажливо представляючи в інтермедіях своїх співвітчизників.

Ще за кілька років до агресивного захоплення територій Криму та Донбасу я звернувся до одного із українських загальнонаціональних телеканалів з проєктом новорічної програми на кшталт «Старі пісні про головне», де би відомі російські співаки українського походження виконували пісенні хіти української естради минулих років, демонструючи свою повагу до народу, серед якого вони народилися і зростали, або звідки походять їхні предки.

Яким же було моє здивування, коли генеральна продюсерка телеканалу відверто заперечила: цього не буде ніколи! І пояснила: по-перше, більшість із співаків так «вкорінилися» в расєю-матушку, що «світитися» у такому проєкті не будуть. По-друге, навіть якщо хтось і захоче – попросить великий гонорар (волонтерського патріотизму від них не варто очікувати), а грошей під це ніхто з українських олігархів не дасть. Та й вище керівництво країни-сусідки явно не вітатиме такий проєкт, що на їхню думку «папахіваєт націоналізмом»… На тому й розійшлися.

Війна заглибила величезний рів між двома країнами. Який значить непрохідний розлам. І найбільший – всередині наших змосковщених, зімперщених «землячків». Виплодків нашої землі, які, схоже, так і не взяли в душу її тепла.

…Якось я спілкувався з авторами документального циклу програм «Родом з України», що виходив на одному з вітчизняних телеканалів… За кілька років автори підготували десятки інтерв’ю з відомими земляками: акторами, співаками, які здобули славу в інших країнах. Журналісти констатували: наші запрошені учасники програми із країн Заходу та Америки з пієтетом відгукувалися про країну своїх предків. Проявляли ностальгію (але не захоплення) й російські митці, чиє родове коріння з України. Але після повномасштабного вторгнення переважна більшість «наших» в росії тупо «лягла на дно». В кращому випадку вони ніяк не проявляють свою позицію, в гіршому – «топлять за путіна». Як і ті «землячки», яких колись шмагав палючим словом Тарас:

Підніжки царськії, лакеї
Капрала п’яного!

Звісно, хтось із них, напевне, відчуває досаду за трагедію, яку чинять московські загарбники. Але ними керує банальний страх за особисте благополуччя чи жадання теплого стійла і ситого пійла. Вони невиправні капітулянти, бо їхня капітуляція усвідомлена, прорахована, вписана в геном.

От і виходить, що сподівання українців на те, що наші земляки в росії якимось чином будуть чинити опір (в різний спосіб), аби бомби не падали на землю їхніх предків, явно не виправдалися… Росіянський шовінізм, схоже, роз’їв їх ізсередини, перетворивши в манкуртів. На прикладі відомих, засвічених в соціумі людей це виглядає особливо переконливо. Так само переконливо звучать прізвища наближених до путлєра олігархів: Тимченко, Ковальчук… Генетикам ще довго потрібно буде вивчати цей неймовірний феномен зрадництва.