Депортацію кримськотатарського народу «енкавеесники» разом з міліцією та іншими  «охоронцями» провели оперативно. Вночі вигнали людей із домівок і вранці 18 травня 1944 року набили ними товарі вагони. За офіційними даними, виселили 191044 кримських татар – в Узбекистан, Казахстан, Таджикистан і Росію.  Майже половина їх загинула у вигнанні від нелюдських умов, а багато померло ще в дорозі.

18 жовтня 1921 року Крим увійшов до складу Російської Федерації як автономна республіка. Її Конституція визнавала державними мовами російську і татарську, а корінними народами – кримських татар і караїмів.

З початком німецько-радянської війни, коли фронт наблизився до Півдня України, влада насильно вивезла з Криму 52 тисячі німецьких поселенців. Цинічною мовою офіційних документів це називалося «евакуацією до Казахстану». Підставою для тотальної депортації кримських татар стала доповідна записка Міністра внутрішніх справ Лаврентія Берії до Держкомітету з оборони СРСР. Берія писав про дезертирство з Червоної армії  20-ти тисяч кримських татар, про діяльність місцевих «національних комітетів», яким закидали співробітництво з окупантами, участь у вивезенні на примусову роботу до Німеччини мирного населення. За тими ж звинуваченнями у червні 1944 року з Криму виселили греків, вірмен та болгар.  Всього з півострова примусово вивезли понад 230 тисяч людей.  Ліквідували і Кримську автономію.

Натомість у знелюднений Крим завозили переселенців, головно –  з Росії. «Колхозники и колхозницы. Переселяйтесь в богатую и плодородную  Крымскую область», – такі агітки зарясніли в російських «дєрєвнях». Але в спекотний «багатий» край працьовиті господарі їхали неохоче: знали, що криється за тим радянським «раєм». Зате люмпен-«пролєтарій» заселяв порожні домівки з радістю….

Наскільки об’єктивною була інформація наркома Берії? І чи була потреба в депортації?  Адже через РОА генерала Власова, через інші російські «патріотичні» військові об’єднання пройшло понад мільйон російських та російськомовних колаборантів! А тим часом лише званням Героя Радянського Союзу під час війни було удостоєно восьмеро кримських татар. Але і їх, і їхні родини теж записували у «зрадники»…

«Можем павтаріть!», – горлопанять і нині російські патріоти. Повторюють пройдене. До масової депортації, щоправда, справа  ще не дійшла, але хвиля репресій проти жителів окупованого Криму –  татар і українців – тільки наростає.  На півострові люди безслідно зникають, їх за надуманими звинуваченнями тягнуть до суду, який судом назвати язик не повернеться.  Натомість на «воссоідєньонний» півострів завозять з Росії нових «пролетаріїв». «Але на час окупації заміщення корінного народу  заборонено міжнародним правом», – наголошує перший заступник міністра інформаційної політики України Еміне Джапарова. Вона закликала українців приєднатися до вшанування пам’яті депортованих, а точніше – репресованих земляків…

«Трагічні Голодомор і Депортація зближують і українську, і татарську нації», – наголосила урядовець.

«І вказують на спільного ворога»,  – додамо від себе.

У злочинів проти людяності терміну давності немає. Російські окупанти будуть відповідати і за давні депортації, і за сьогоднішні репресії!