Перші вибухи, страх, панічний настрій… Так багато українців зустрічали світанок 24 лютого. Реальність ураз змінилася для мільйонів.
Смерть рідних, утрата житла, вимушений переїзд, трагічний досвід –непосильний фізичний і морально психологічний тягар. Звісно, час гоїть рани – з його плином навіть горе вже не так ятрить душу. Вкрай важливо взяти себе у руки, наголошує психологиня Світлана Дундал.

– Я дотримуюся відомої теорії американського психіатра Елізабет Кюблер-Росс про п’ять стадій, які послідовно змінюють одна одну або «живуть» разом, – зазначає Свілана. – Це заперечення, злість, торг, депресія та прийняття. Цей діапазон почуттів цілком природний. Саме так реагує здорова людина на трагічну зміну або втрату у власному житті. Можливо, деякі цього не помічали або «забороняли» собі щось відчувати. Це вже інший випадок.

Разом із психологинею розглянемо кожну із п’яти стадій:

Іноді чуємо від людини: «Не може такого статися!», «Це стається не зі мною! Це брехня!». Так, складно сприймати важкі ситуації та зміни у житті. Це нормально. На стадії заперечення важливо отримати підтримку від рідних: говорити про втрату через силу та неминучий біль, дати час самому собі для переосмислення ситуації. Іноді ця стадія супроводжується неадекватною реакцією на якісь події, дезорганізацією тощо. Важливо, аби рідні не відгукувалися на це агресією, випадами, а навпаки – допомагали знайти вихід, правильне рішення.

Стадія гніву озвучується фразами: «Я ненавиджу», «Тут небезпечно та страшно», «Хочу знищити реальність, у якій це все відбувається». Люди усвідомлюють реальність того, що сталося. А тому схильні відчувати потужний біль, шукати винних, винуватити себе, кричати, плакати. На цьому етапі важливо всі негативні емоції скерувати на корисну справу, а не на рідних. Якщо у голову лізуть небажані думки – обговоріть їх з рідними чи друзями. Так дасте вихід відчуттю провини, страхам та злості.

На стадії торгу чуємо або вимовляємо: «Дай трохи часу!», «Я все зроблю, як тільки доживу до цього…» тощо. Ми починаємо «домовлятися» з тим, на що не можемо вплинути. І ступаємо на шлях до відчаю або безпорадності. Іноді ця стадія, як і друга, супроводжується неконтрольованою агресією. Торг пов’язаний з відчуттям провини. Варто допомогти людині або самому собі написати все, що думаєш, на папері.

Четвертий, іноді вкрай затяжний етап – депресія. Коли приходить усвідомлення, що торг нічого не дає, а реальність – не змінюється. Будь-яка дія може викликати пригнічення, страх, смуток, жаль. Часто здається, що це – кінець, виходу більше не буде… Цей період – один із найважливіших. Варто розповісти рідним, що відчуваєте, отримати співчуття, підтримку, допомогу… І продовжувати займатися буденними справами. Звісно, не все вдаватиметься бездоганно, але вкрай важливо не губитися в собі.

На стадії прийняття, людина нарешті повертається до реального життя. Починає працювати, радіти, усміхатися. Намагається звикнутися з новою реальністю. Починає знову жити і допомагає це зробити іншим.

Розуміння та знання того, що саме відбувається, – також один з важливих етапів прийняття втрати. Це навіть може викликати полегшення, думку про те, що ти не один, що безліч людей переживали і переживають те саме. З усвідомленням цього приходить спокій та прийняття.

У час війни Світлана Дундал об’єдналася з колегами-психологами на інтернет-платформі для психологічних консультацій «Розкажи мені». Безкоштовно допомагають усім, хто потребує емоційної підтримки.