Вам знане відчуття гордості за незнайомих людей, про яких щойно довідалися з кіноекрана? Я пережила ці окрилені миті.
На початку травня у прокат вийшов фільм «Ми були рекрутами», який демонструє бойовий досвід бійців Третьої окремої штурмової бригади. Про сміливість, відвагу, нескореність та любов до України.

Дібраний акторський склад, ретельно виписаний сценарій? Цього там не побачила! Зате у душу запали історії тих, хто щодня виборює свободу країни, кожен день проходить усі кола пекла цієї війни. Вони не залишать нікого осторонь, вражають і шокують, мотивують і гартують. За сюжетом головний герой, молодий студент, мріє стати журналістом. Але в урочий час приймає рішення бути частиною Третьої штурмової, бере собі позивний «Журналіст». Ставши своїм серед своїх, бере інтерв’ю у військових з позивними «Тоха», «Хата», «Дацик», «Хельга», «Істок», «Хмурий», «Док», «Схід».

Кожна історія варта окремого фільму. Вслухайтеся хоча б у розповідь військового, який застав блокаду Маріуполя, вирвався з облоги й неминучого російського полону і пішки пройшов понад сто кілометрів.

Чула твердження, що цю роботу складно назвати повноцінним фільмом. Не беруся сперечатися – не знавець фахової кінематографічної кухні. Але як глядачка буду категоричною: це кіно заслуговує уваги кожного українця. Справді крута історія про крутих людей. Нагадування усім, хто оддалік від фронту, яку непомірну ціну платимо за спокійний ранок та мирний вечір.

«Ми були рекрутами» не оминає жахів війни, показує її справжню жорстокість та безжальність. Але у цій щоденній кривавій веремії постають без парадності самовідданість, непохитність і духовна велич українців. Бійці 3-ї Окремої штурмової бригади демонструють неймовірну мужність, сталеве єднання, яке не часто трапляється у цивільному житті. Слова бійців про героїзм, дружбу, самопожертву, прагнення до перемоги надихають духом боротьби – кожного на своїй ділянці нашого єдиного антирашистського фронту.

Хтось із медівників закидав, що, мовляв, фільм пропагандистський. Але це мотиваційне кіно. Тому над закликом стати до лав активних оборонців України може зневажливо іронізувати хіба що безпросвітній сноб, блюзнір чи ворог. Третій рік кривавої війни, виснажуються ресурси, помітний кадровий голод, а військові на фронті потребують допомоги і ротації… Такі суспільно значущі фільми вкрай необхідні.

«Ми були рекрутами» передусім для тих, хто ще не визначився, чи хоче стати частиною Українського війська. Цей фільм для українського суспільства, яке має знати, пам’ятати, шанувати наших бійців та їхній щоденний подвиг. Це кіно для світу, щоб знав тих, хто жертовно боронить демократію від новітнього планетарного варвара. Щоб навіч переконувався: Титани – не в голлівудських бойовиках, вони нині на східних рубежах України. І вони звичайні українські військові.