У період карантину кількість запитів на пошук віддаленої роботи зросла на 83%, повідомляє інформаційний телеканал ZIK. Але всього 36% опитаних, що працюють віддалено, готові продовжити такий формат і після закінчення карантину. Що стосується дистанційного навчання, то серед опитаних нами  студентів Інституту журналістики Київського університету імені  Бориса Грінченка  18% хотіли б його зберегти і надалі, 15% не визначилися, а переважна більшість, 67%,  очікує на повернення до звичної форми навчання.

Звісно ж, багатьом зручно прокидатися пізніше та не витрачати час, гроші і нерви на дорогу.  Але багато хто при цьому зізнається: вдома таки важко сконцентруватися, рідні стіни, виявляється, розхолоджують.  До того ж, не кожен має потужний комп’ютер, периферійне обладнання чи доступ до Інтернет-мережі. Як свідчить статистика, тільки троє з десяти наших шкільних учителів та викладачів вищої школи мають достатню технічну можливість для дистанційної роботи і знають, як користуватися обладнанням. Тобто одного бажання віддалено працювати ще недостатньо…

Відсутність поруч колег теж не додає робочої мотивації. Але не тільки працівники незадоволені роботою на відстані. Не готові до неї і роботодавці. Дуже складно контролювати продуктивність, потрібні додаткові витрати на організацію роботи поза офісом. Втім, хай не через рік-два, нехай через десятиліття, але «онлайн» формат, схоже, стане звичним для суспільства.

А поки що необхідно зміцнювати технічну базу закладів середньої та вищої освіти, проводити  тренінги, створити цифрові навчальні матеріали. Потрібно мотивувати учнів і студентів до дистанційного навчання. З отриманого досвіду робимо висновок, що у початковій школі така форма може бути використана, як виняток. А от старшокласники і студенти дуже легко перейшли з класів та аудиторій на домашні заняття. І якість засвоєних знань у них достатньо висока.