28 січня 2021 року Окружний адміністративний суд Києва скасував постанову Кабінету Міністрів України про запровадження нового українського правопису, зазначивши, що «Кабінет Міністрів України при ухваленні вказаної постанови діяв поза межами своєї компетенції». Варто нагадати, що оновлений правопис почав діяти з червня 2019 року, а всі необхідні підстави для змін підготувала спеціально створена Українська національна комісія з питань правопису, до якої увійшли вчені-мовознавці Національної академії наук та національних університетів з різних регіонів України. Виходить, що купка людей в мантіях із «всесильного» Окружного суду звели нанівець роботу кількох академічних інституцій, які спеціалізуються на питанні розвитку мови.

Сподіваюся, ніхто не буде заперечувати, що мова – живий організм. Вона потребує оновлення та вдосконалення. Тим паче – мова українська, яка століттями витримувала (й досі тримає) над собою тяжіння російської. Саме русифікація української мови, штучне наближення нашого правопису до російського і змушує повертати правила та окремі слова, притаманні саме нашій мові. Таким чином, у муках повертаємо власну ідентичність, хай в невеликих пропорціях, але ж – повертаємо.

Комусь же цього дуже не хочеться! І тоді в хід вступають «свої» суди, які «іменем України» завдають ударів… по Україні. Приклад із недавнім рішенням Окружного суду виразно демонструє діяльність всередині держави ворожих елементів, що прагнуть повернення України в орбіту Російської імперії. Саме під цим кутом варто розглядати й це чергове скандальне рішення суду, яке до того ж провокує нестабільність в суспільстві. Патріотично налаштованій його частині ніби кинуто відвертий виклик, а реваншистам подано сигнал: іще не все втрачено.

Так руками українського суду виконується новітня доктрина Московії – сіяти в Україні хаос, налаштовуючи різні групи людей одна проти іншої.

Можливо, я згущую фарби? Але ж як тоді пояснити, що рішенням саме українського суду було призупинене перейменування Української православної церкви Московського патріархату в Російську православну церкву в Україні, якою вона фактично і є багато років… Як тут не згадати недавнє скандальне рішення Конституційного суду України, який наніс удару по антикорупційній діяльності, ліквідувавши обов’язковість декларування доходів? А скільки ще таких антиукраїнських рішень ухвалено і проти інституцій і проти історичних українських постатей? Отже, схоже, маємо всередині країни подобу відкритого антиукраїнського, антидержавного фронту. Додайте сюди відверті антидержавницькі заклики на каналах «медведчуківської телемонополії» й отримуємо сплановану внутрішню агресію проти України.

Повертаючись до «мовного» вердикту Окружного суду, варто зазначити, що Кабінет Міністрів України вустами свого представника запевнив: вищезазначене рішення буде оскаржене в апеляційній інстанції. Та заспокоюватися рано: по-перше, невідомо яким буде ухвала апеляційного суду, а по-друге, вкотре відкрита «скриня Пандори» в мовних протистояннях уже зробила свою справу. І робитиме далі, розмежовуючи наше суспільство, додаючи агресії та непримиренності.