Акела промахнувся. Промахнувся 24 лютого.
Старий, побитий міллю вовк, з якого потроху витікають сили і сцяки, зважився, цілком імпульсивно, на останній стрибок. Зважився, аби показати зграї, що він вожак. Аби показати ворогам, що він – альфа. Аби довести собі, що вхопить жертву за шию.

Але Акела промахнувся. Він не захопив Україну. Це побачила зграя. Це побачили вороги. Ніякий він не вожак і не альфа. Його час минув. 70-ти літній старий пердун, у якого завершується життєвий цикл. Так, він ще побореться за владу, але конкуренти вже побачили його промах і готові скинути з трону.

Не треба йому ніяка Україна. Не боїться він НАТО чи ракет. Він боїться лише смерті і втрати своєї влади. І якби пердів на троні, соваючи ніжками, то ще довго б сидів. Але він узяв і стрибнув. І промахнувся.

Неважливо як і коли закінчиться війна. В яку ціну нам стане перемога. Акела програв. І віку своєму, і страху своєму і самій смерті. Не було в нього жодних стратегічних планів. І немає. Саме тому армія його безглуздо знищує міста, посіпаки його викопують з нафталіну Януковича, в Херсон звозять членів хеенер, а в країні запроваджують цензуру. Хаотичні рухи, які ніяк не пов’язані і ні на що не спрямовані.

Зуби не зімкнулися на шиї жертви, бо зуби просто повипадали. І він не знає, як жити з розумінням того, що всі побачили твою слабкість. Путін схожий на старого діда, який пішов навприсядки, але у найвідповідальніший момент порвалися штани і оголили саку. От і стоїть перед усім світом голосакий Путін і не розуміє, чому всі показують на нього пальцем.

Акела промахнувся. Стрибок, який мав довести його спроможність залишатися вожаком, став стрибком до прірви. Яка дуже швидко наближається.