Українського олігарха Дмитра Фірташа затримали у Відні на підставі європейського ордера, виданого Іспанією. Там його підозрюють у відмиванні грошей  і пов’язують із транснаціональним угрупованням, до якого начебто входить і син колишнього мера Києва Степан Черновецький. Однак і без цього третій рік видачі Дмитра Фірташа добивається американське правосуддя: той нібито дав 18,5 млн. доларів хабара за доступ поза конкурсом до титанових родовищ у Індії. Дмитру Фірташу загрожує 50 років гуманної американської тюрми і конфіскація всіх активів. Українського олігарха затримали в Австрії ще у березні 2014 року, але тоді суд відпустив його під заставу 125 млн. євро.

За словами голови парламентського комітету з національної безпеки і оборони Сергія Пашинського, затримання Дмитра Фірташа і його можлива екстрадиція до США – це «вища справедливість». Посилаючись на американське видання,  український депутат назвав роботу «РосУкренерго» на українському енергетичному ринку «найбільшою корупційною оборудкою століття». Пашинський сподівається,що в корупційній діяльності Фірташа буде поставлено крапку: «Жалкую, що не українським судом».

Ось тут поговоримо детальніше. Якщо депутат Сергій Пашинський ще й досі вірить в українські суди, то можемо йому гірко поспівчувати. У служителів нашої Феміди, щоправда, часто у тісній супрязі з прокурорськими, найкраще виходить відпускати найбільших корупціонерів під заставу і домашній арешт, після чого вони  частенько зникають у невідомому напрямку.

Але й такого щастя, як одненький раз побувати на лаві підсудних, зазнають далеко не всі корумповані олігархи й політики, хабарники і «мажори». Згадаймо, як довго колеги у Верховній Раді телилися знімати чи не знімати депутатську недоторканність з «металіста» Сергія Клюєва і «коняра» Олександра Онищенка. Аж їм самим набридло і вони «зробили ноги» подалі з України.

Легендарний суддя-хабарник Чаус далеко й не тікав, а спокійненько, не криючись, перебрався до окупованого Криму.  Наші правоохоронці лише руками розвели. «Ми не могли вжити жодних заходів на його затримання, оскільки у нього є суддівський імунітет», – пояснював керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький. Це була відповідь спікеру парламенту Андрію Парубію, який, дізнавшись про цей «конфуз», суворо зауважив, що Верховна Рада поставить питання правоохоронцям, «як могло статися так, що суддя втік». https://www.ukrinform.ua/rubric-politycs/2078396-comu-habarnik-caus-utik-vid-pravosudda.html

По тому правоохоронці і політики  зійшлися, що Україна – правова держава, де всі, очевидно, крім злодіїв, мають жити за законами і регламентом. А якщо закон і регламент не дозволяють затримати суддю, то так і повинно бути.   Уявляєте, які б шоу закрутили журналісти, скільки б дали «пари і піару»  політикам, якби на Дмитра Фірташа замахнулися наші часто криворукі прокурори  і подеколи підсліпуваті судді?!

А можливо, Сергій Пашинський обмовився, за Фрейдом, можливо, це у нього вирвалося з підсвідомості: «Жалкую, що не українським судом»?  Як не згадати, що й сам депутат теж мав клопіт з Генеральною прокуратурою – за звинувачення у розкраданні 4 млн. дол.  з державного «Ощадбанку». Трапилося це незадовго до Помаранчевого Майдану. І йому довелося сьорбнути тюремної юшки в Лук`янівському СІЗО, звідки партійного товариша визволяла «непорочна діва Юлія».

І українські суди, і навіть нашу тюрму можна одурити. Інша річ –  американське правосуддя. А пану Дмитру Фірташу буде про що розповісти. Про всіх українських політиків. Можливо, і про самого Пашинського.

Згадаймо, як три роки тому,  у найзагрозливіші весняні дні розгортання російського фронту на Донбасі, в.о. керівника Адміністрації Президента Сергій Пашинський літав гелікоптером Нестора Шуфрича порибалити.  «Колегою» на риболовлі виявилася права рука Дмитра Фірташа Дмитро Олійник. Через нього вже тоді стриножений у Австрії український олігарх давав поради про облаштування України: «Єдина відповідь – це федеративний устрій нашої країни». Або: «Коли ми говоримо, що ми можемо обійтися без російського газу, це абсолютна неправда». Чи:  «Коли Європа приймала рішення, і Україна йшла до Європи, не можна було не враховувати інтереси Росії».

Коли віденьський суд відпускав Дмитра Фірташа під заставу, туди прибула  група підтримки з України, головно від колишньої «Партії регіонів». Був там і екс-глава президентської адміністрації Сергій Льовочкін і навіть перший президент України Леонід Кравчук. До речі, тоді, даючи свідчення, Леонід Макарович підтвердив, що, Фірташ  «має великий вплив».  І що український олігарх «потрапив у таку ситуацію, що став предметом ігор, які ведуться маленькими і великими геополітичними гравцями». Говорячи про судовий розгляд справи Фірташа, Кравчук висловив чи то думку, чи бажання, «щоб його доля вирішувалася в Україні».

Можна лише здогадуватися, який інтерес потягнув у далеку дорогу таких поважних мужів. Схоже, всякого компромату і на всякого рівня політиків призбирав у свої сокровенні теки Дмитро Фірташ. Багато хто напевне пошкодує, що правосуддя відправлятиме американський, а не український суд.

За останнє десятиліття корупція перетворилася на плоть і кров державної системи, стала її складовою. І п’ятою владою в Україні. Тому з нею не борються. Її беруть в помічники, коли шукають політичних союзників і нейтралізують своїх супротивників.  Згадаймо хоча б  Юлію Тимошенко, одну з ключових фігур політичної шахової дошки. То вона «найбільший корупціонер», а то раптом Прем’єр-міністр…

Втім, багато  корумпованих українців для заокеанської  Феміди – дрібнота. В американців інтерес до більшої риби. Відомо, що російський президент Володимир Путін нажив свої підпільні мільярдні статки від торгівлі нафтою і газом. Про високий інтерес до підпільного президента-мільярдера свідчить хоча б фільм «Таємні статки Путіна», який рік тому поширив британський телеканал ВВС. Тоді експерти оцінювали скарби російського президента у 200 мільярдів дол.

Відомо, що за Фірташем стоїть російський бізнес, нерозривно пов’язаний з Кремлем. І 125 млн. згадуваних заставних євро за українського олігарха сплатив російський мільярдер Василь Анісімов, він же глава Федерації дзюдо, улюбленої боротьби Володимира Путіна….

Російську щуку заганяють в американську вершу.