Є в житті миті несподівані, які потім довго згадуєш. Подібне трапилося і зі мною: ще від весни мріяв потрапити на якийсь серйозний музичний фестиваль, намагався зібрати заощадження для поїздки, репостив у соцмережах записи з розіграшами квитків на всі можливі фести, щиро сподіваючись на щасливий випадок. Але все виявилось простіше і неочікуваніше, ніж я собі думав…

У четвер, уже геть за північ, блукаючи безмежним морем соцмереж, натрапив на конкурс у спільноті «VK Ukraine», який розігрував квитки на відкриття «AtlasWeekend-2016» вже наступного дня (може, тому що один з засновників сайту Влад Леготкін був співорганізатором цього фесту?)

Особливо не розраховуючи на перемогу (тим паче конкурс 5 хвилин як закінчився), я все ж виконав умови отримання квитків, і ні на що не сподіваючись, ліг спати. Яким же було моє здивування, коли в п’ятницю зранку знайшов у своїй електронній пошті 2 квитки на фестиваль! Справді неоціненний подарунок, якщо врахувати,  що в касі за 1 квиток на фестивальний день мав би викласти 600 гривень.

Якусь мить, сидячи на своєму старому ліжку в глухому селі на Житомирщині (400 км. від столиці), я вагався: 1) це реально чи кидалово? 2) взагалі провтикати можливість чи продати квитки? 3) у випадку чого, з ким і чим їхати?

Зрештою, звиклий до рандомного, випадкового  буття, зібрав рюкзак і помчав на автозупинку – на щастя, автобус був! У місті швидко роздрукував квитки (коштувало 15 грн.), купив води, підхопив за компанію друга і разом маршруткою (80 грн. з людини) гайнули до Києва.

На станції метро «Святошин», перехопивши з дороги шаурми, швиденько помчали до Виставкового центру,  де, власне, і відбувався цьогорічний, другий за рахунком «AW-16».

Втім, усе почалося з «кидалова»: на вході зустрічали представники відомого мобільного оператора, пропонуючи БЕЗКОШТОВНІ сім-карти та сидячі місця на концертних майданчиках. Ми погодились. Хитрий торговець, не попередивши про всі умови акції, тут-таки притьмом поповнив наші нові сім-карти на 55 гривень. Ще й зажадав: «Дайте без здачі». Ми, звісно, відмовилися платити, зі скандалом повернули йому і картки, і свої права на сидіння. Хвалити Бога, пронесло! Подяка організаторам: хоч не запросили у партнери людей з голубами, які стоять в центрі Києва і дурять туристів, – від тих так просто не відхреститись.

Але годі про це… Йдемо далі.

Відверто кажучи, черги на вході вражали. На фестивалі «Рок Булава – 2016», де цього року я був ведучим малої сцени і з яким далі іноді порівнюватиму  «AW16», такого ажіотажу, звісно ж, не було – тут масштаб організації справді вражав! Потинявшись добрих п’ять хвилин чергами, без початку і кінця, таки втиснулися  на фестивальну територію.

Прийшли вчасно: на сцені, з затримкою десь на добру годину, чарівна ведуча Даша Коломієць якраз давала старт «Central Stage». Там того дня дня гості фестивалю мали змогу слухати виступи молодих гуртів і виконавців «Nravitsa Planet», Фелікса Шиндера і «Деньги Вперед», «Гражданин Топинамбур»,  Artem Pivovarov, Panivalkova, «Без Обмежень» та багатьох інших. Безбілетні  могли бачити концерт фестивалю, обійшовши територію ВДНГ здовж  паркана чи ставши на сходинки  (хоч такі лазівки і передбачливо завішували афішами, аби ніхто не міг дивитися «на халяву»).

Найперше розчарування – дороге пиво та сидр: 40-50 гривень за півлітру (багато хто бігав випити пива і перекусити у найближчі до з Виставкового центру магазини). Зате фуд-корти на будь-який смак: майже всі кухні світу і смаколики, тож наїстись на 100 гривень можна було досхочу. Прийнятними були і ціни на сувеніри: фестивальну футболку можна було придбати за 150 гривень, магніт – за 15, наклейку – за 10, а диски гуртів, що тут виступали, – за 80 гривень.

Крізь нескінченний щільний натовп добрели до сцени «Країни мрій» – міжнародного етнофестивалю, який цього разу теж відбувався у рамках «AW16». Фестиваль у фестивалі вражав родинною атмосферою (біля сцени нечисленна аудиторія, переважно друзі музикантів та волонтери), ярмарком українських прикрас та добірним товариством чудових українських гуртів та виконавців: «Дримба Да Дзига», «Тінь Сонця», «ДІЛЯ & Астарта», «Rock-H», Тарас Чубай та інші.

Тут мали більше нагоди особисто поспілкуватися з улюбленими зірками. Хтось без проблем поговорив з Едуардом Приступою («Діля»), Сергієм Василюком (фронтмен «Тінь Сонця») та іншими. Ввечері під час виступу Тараса Чубая глядачів трохи побільшало, але ненабагато. Втім співак, як сам зізнався, давно звик до того, що його пісні на вірші батька, поета-шістдесятника Грицька Чубая, подобаються не масову слухачеві. До того ж свій знаменитий хіт «Лиш вона» виконує насамкінець, під завісу концертної програми. Втішало хіба що те, що послухати українське етно завітали відомі люди: на виступі гурту «Дримба да Дзига» біля сцени ми помітили львівського телерадіоведучого і музиканта Тараса Гаврика, а серед глядачів бачили дружину Президента Марину Порошенко та акторів студії «Мамахохотала» Романа Грищука, Євгена Яновича й Анну Гресь.

Біля «West Stage» того дня мали змогу послухати виступи відомих реперів та хіп-хоп виконавців: «Адвайта», «Гансэлло», «Кравц», «Курган та Агрегат», «Каспийский Груз» та відомого українського репера Олександра Ярмака з його формацією «Стольный Град» (до речі, ведучим сцени був представник саме цієї формації Гіга). Величезний натовп глядячів, проти слухача «Країни мрій» – море. Таки ще довго нам доведеться прививати молоді смак до етнічної української музики. Теж напрочуд весело, але не завжди висококультурно, а часом і непатріотично. Так, російський репер Кравц перед виконанням своєї відомої пісні «Обнуляй» запропонував присутнім (читайте – українцям), «обнулити наші відносини з Росією». Половина присутніх обурливо загукала нібито «за». Саме тоді біля сцени помітив боксера Олександра Усика, але почути чи бодай побачити його реакцію на це не вдалося.

Справжнім українським драйвом зарядили публіку відомий за спільним з Дашею Астафьєвою кліпом «Учителька», гурт «Курган та Агрегат», що виконав свої маргінальні хіти «Уходиш – ну і п****й», «Кровавий кулак», «Як же вдома ах***но» та ін. Виклична поведінка хлопців на сцені, що супроводжувалась матюками та показуванням середнього пальця, образами себе і присутніх не на жарт… завела публіку. Потім виступав гурт «Каспийский Груз», який очікувано зібрав  свою вдячну аудиторію, а я після першої ж пісні «Ой, мороз, мороз» пішов: не зміг слухати таке в час російської агресії та окупації наших територій. Повернувся на виступ Ярмака та «Стольного Града», які по-справжньому «розкачали» натовп. Їхні тексти жорсткі і ритмічні, а велика кількість дійових осіб творить справжню реп-магію. Хіп-хоп культурі в Україні таки бути!

Бажаючи все побачити, ми рухалися від майданчика до майданчика, іноді заходили до «East Stage», яка радувала чудовим підбором українських гуртів. «Morphine Suffering», «С.К.А.Й.», «Антитіла», «Kozak System», гості з Грузії «Mgzavrebi» та багато інших… Тут справді можна було відвести душу, у могутньому вирі задоволених людей.

«AW-16» – це фестиваль, де доконче треба було бути Фігаро: одночасно в кількох місцях. Бо як, порадьте, вибрати з-поміж двох улюблених виконавців, які виступають одночасно на різних сценах?

За якусь сотню метрів, на сусідній галявині розташувалася «Main Stage», яка теж вабила потужним списком виконавців: саме на цій сцені щовечора збиралися основні хедлайнери дійства. Між іншим, організатори виконали свою обіцянку: звучання кожної сцени попри їхню територіальну близькість майже не перетинався, тому слухачі мали змогу справді насолоджуватися виступами своїх кумирів. А на цій сцені господарем був іменитий актор та музикант Олексій Горбунов (не плутати з Юрієм).  І його славетні гості: «Heretic’s Dream», «Dirkschneider», легендарі фіни «Apocalyptica». Виступи Ніно Катамадзе і самого Олексія Горбунова винагороджувалися  щирими оплесками глядачів.

А з першими сутінками на сцену піднялись найочікуваніші гості – славетний російський гурт із 37-річною історією «Машина Времени», разом зі своїм незмінним фронтменом Андрієм Макаревичем. Виконавши свої кращі хіти «Кого ты хотел удивить», «Марионетки», «Черви в золоте», «Поворот» та багато інших. Їх виступ супроводжував караоке-текст на екранах сцени, але народ і так знав ці слова. Концерт «Машини» відбувся при повному аншлагові: від малого – до дорослого. Один з лікарів «швидкої допомоги» на фестивалі навіть залишив свій пост, щоб послухати своїх улюбленців.

Уже за північ сцена  почала готуватися до виходу переможниці цьогорічного «Євробачення» Джамали. Наступного дня в соцмережах розгорівся величезний скандал: на своїй сторінці «Джа» звинуватила організаторів фестивалю у непідготовленості дійства: мовляв, її виступ кілька разів переносився через запізнення на літаки Катамадзе і Макаревича,  а потім її команда довго не могла налаштувати апаратуру і саунд-чек довелося проводити буквально перед виступом, на очах у публіки. Усе ж дозволю собі стати на бік організаторів. Заради справедливості. Навряд чи коректно кидатися в них такими звинуваченнями. Бодай з огляду на елементарну вдячність. При значущості успіху, безсумнівної перемоги Джамала все ж не мала б забувати, яку роль відіграли організатори більшості українських фестивалів для її розкрутки. Втім, не хочу розводитися про це, кому цікаво – читайте сайт «Культпростір». Попри те, що я завжди холодно ставився до творчості  Джамали, її сольний виступ мені дуже сподобався.

Для всіх бажаючих після опівночі і до світанку роботу продовжували нічна dj-сцена, а також арт-сцена, на якій за весь звітній день виступали Любко Дереш, Анна Кукушкіна,  Анастасія Плис, Ес Соя, Театр Леся Подерев’янського та Львівський Театр «Склад 2.0».

Термін дії мого вхідного квитка вичерпався, і хоча мав змогу порушити правила та, засидівшись біля нічної сцени, лишитися на другий та й третій фестивальні дні, втома і відсутність грошей на харчування зробили свою справу: ми з другом поїхали додому, залишивши теплі і гарні спогади про фестиваль.

Хоча поїхали додому – це так, для полегкості викладу, бо після виступу останніх хедлайнерів до центру можна було добратися лише власною автівкою чи таксі. Громадський транспорт не працював – і це великий мінус організаторам. Багато мусили тинялися до часу відкриття метро…

Безсумнівно, «AtlasWeekend-2016» запам’ятається глядачам надовго. Зі всіма своїми плюсами і мінусами. А організатори зроблять висновки і наступне фестивальне свято обов’язково стане ще кращим та музичнішим. Як на мене, деякі фестивалі десятиліттям не досягають того, що команда організаторів «AtlasWeekend»  змогла за рік.

Ті ж, хто вподобав для себе за три дні фестивалю якогось виконавця – шукайте їх цієї осені із сольниками в столичному клубі «Atlas» чи на сцені «Roof». Слідкуйте за анонсами!

І до зустрічі рівно за рік на тому ж місці, в той же час! Прийдете – не пожалкуєте!