Уявіть ситуацію: ви кондитер-початківець і вам випала нагода поділитися своїми вміннями з іншими кулінарами. Звісно, гріх не скористатися такою можливістю утвердитися в очах колег. Але ускладнимо ситуацію: ваша аудиторія — досвідчені кондитери. Навряд чи це додасть вам упевненості, що ці майстри слухатимуть вас із захопленням. І скоріше за все, ви у такому товаристві просто знітитеся. Втім не варто впадати у відчай: іноді скромність допомагає сподобатися. Як та коли це працює?
Колишній президент США Теодор Рузвельт сказав: «Говоріть м’яко, але носіть із собою велику палицю». Для того щоб сподобатися слухачам, дотримуйтеся правил ораторської майстерності. Найперше, будьте собою, не лукавте, а тим паче не брешіть. Упевнена манера промовця переважає навіть фізичні вади. Дефекти мовлення аж ніяк не вадили великому британцеві Вінстону Черчиллю своїми виступами приковувати увагу величезної авдиторії слухачів. Головна зброя — впевненість в собі як у повноцінній особистості. Успіх дуже залежить від уміння впливати.
Адам Грант, один із найупливовіших мислителів у сфері менеджменту та управління, виділяє стиль несилової комунікації як спосіб здобути авторитет. Згідно з його дослідженнями, несилові комунікатори схильні говорити не так напористо, висловлювати багато сумнівів і покладатися на поради інших. У своїй манері спілкуватися вони визнають власні недоліки, вагаються, припускають, застерігають – і цим привертають увагу, викликають повагу, здобувають перемогу та успіх. Несилова комунікація представляє спікера природнішим, людянішим.
Схоже, бути початківцем в кулінарії та сподобатися досвідченим колегам — не така вже й недосяжна місія.
Адам Грант у книжці «Давати і брати» розвіює міфи про те, що для здобуття впливу важлива напористість і демонстративна самовпевненість. Натомість акцентує на цінності бути вразливим і на правил і завжди залишатися собою. Підкреслює, що перше заняття зі старшокурсниками у своїй школі бізнесу розпочинає з розповіді про свої найбільші невдачі. Так само може вчинити молодий кулінар — бути відвертим із собою та слухачами, розпочати зі щирого зізнання про свої недоліки. Це викличе розуміння, повагу, захоплення та зблизить спікера з аудиторією.
Проте такий підхід все ж таки краще справдиться тоді, коли промовець компетентний. Під час одного психологічного експерименту студентам давали прослухати 1 із 4-ох записів кандидатів у команду для вікторини. У половині випадків кандидатом був ерудит, який майже стовідстоково відповідав правильно. Зрозуміло, аудиторія віддавала перевагу експертові. Цікаву деталь виявили, коли на записі було чути незграбну поведінку кандидата (незрозумілі вислови, дзенькіт розбитого посуду). Якщо таку незграбність проявляв середнячок, він починав дратувати слухачів. Та коли те саме робив ерудит, студентам він подобався ще більше.
Адам Грант наводить приклад з пролиттям кави: це пошкодить іміджу посереднього кандидата, а от справжньому профі допоможе здаватися доступнішим. Одразу на згадку спадає образ прем’єр-міністра Великобританії Бориса Джонсона. Його проста манера та відкритість, хаотична зачіска та цікавий, невимушений стиль спілкування створюють імідж лояльного, природного, свого серед зазвичай відстороненої від простих людей владної еліти. Звісно, такі кроки не варто повторювати, якщо ви тільки-тільки намагаєтеся справити враження, але неймовірну впевненість варто перейняти.
Живі люди спілкуються з живими людьми. Не існує єдиного образу, який усім подобається. А тим паче – образу впевненої, рішучої людини. Якщо будете відвертим початківцем у колі досвідчених, вас пошанують емоційною близькістю. Вашу чесність оцінять і приховають жала критики. Ви отримаєте авторитет та позитивну комунікацію. Адже саме харизма, енергія, якою заряджаємо оточення, має найбільшу силу.
Залишити відповідь