«Мене звуть Аліна Кириленко. Я навчаюсь у Х класі школи № 18 міста Бахмута на Донеччині та відвідую секцію «Журналістики» у місцевому Центрі дітей та юнацтва. Мій улюблений український письменник – Остап Вишня. Я прочитала багато його творів. Вони мені підіймають настрій. Можливо, той настрій і навчив мене помічати все довкола, виокремлювати якісь кумедні події. Тепер про «пережите» пробую писати…
Пропоную кілька своїх робіт на конкурс «Слово в душі – душа в слові».

«Перепльовують» зливу

Якось у кінці літа я йшла до подруги. На вулиці – рясний дощ. Я старанно обходила  калюжі, а коли переходила дорогу, озиралася, щоб не вскочити у «душ» з-під коліс авто.

Аж глянь –  очам не вірю: дорогою суне поливальна машина і щосили б’є струменями, полоще заюшений зливою асфальт. Навіщо це комунальне миття вулиць, на пару з дощем? Я не знаю. Але хтось, напевно, знав. Не водій – він, думаю, отримав чіткі вказівки…

Отакої: комунальні служби Бахмута силкувалися «переплюнути» зливу! Про таке молодь каже: гарний понт – дорожчий за гроші!

Не туди відвезли Ілліча

Кілька років тому перехожі здивовано посміхалися: у центрі міста «зависав» пам`ятник вождю світового пролетаріату з перефарбованими в жовте штиблетами. Навіщо Лєніну таке яскраве взуття? І хто його тоді розмалював? Здається, авторство «маляра» й досі загадка.

Невдовзі ухвалили закон про декомунізацію і бахмутського Лєніна взагалі демонтували – тільки постамент лишився.

Я довго шукала «сліди» пам’ятника з жовтими штиблетами. Він, здавалося, зник безвісти. Однак невдовзі читаю в місцевій газеті, що скульптуру вивезли і кинули десь у кущах.

Це, як на мене, неправильно, не по-хазяйськи. Набагато  цікавіша ідея одного нашого патріота, який пропонував вивезти Ілліча на блокпост, повернути його вказівним перстом до сепаратистів – нехай там, по той бік окопів, думають…

Все це трохи кумедно, а більше сумно. І за нас усіх сумно, що так довго терпіли камінних Іллічів чи не в кожному українському селі, і за того, конкретного бахмутівського Ілліча, що тепер «покоїться» десь у кущах.

«Раціоналізовані» підгузки

Останнім часом у бахмутських аптеках раптом зникли підгузки для дорослих.

Перша думка стривожила: невже в лікарнях побільшало хворих?

Однак, виявилося, справа в іншому. Одна приятелька мені авторитетно пояснила: левову частку цього товару з бахмутських аптек використовують не за призначенням. Просто в них дуже зручно… перевозити м`ясо через лінію розмежування.

Він, той підгузок, і температуру тримає, і якщо м`ясо потече – ніде й не капне…

Скажіть на милість, ну хіба ж не заслуговує отой невідомий бахмутський ініціатор «підгузкового перепрофілювання» високого звання «заслужений раціоналізатор»?!