Бізнес на стражданні

Б’юсь об заклад, що кожен із нас хоча б раз бував у зоопарку, цирку або дельфінарії. Когось туди ще маленькою дитиною приводили батьки, дехто вже в зрілому віці ходив зі своїми друзями, коханими (це ж бо так цікаво – повитріщатися на живих диких звірів). Та чи задумувався хтось, як почуваються тварини, які стали об’єктом для людських розваг і потіхи? Яка сувора реальність ховається за завісою тих веселих видовищ?

Уявіть картину: вас, маленьку дитину, забрали від мами, позбавили батьківського тепла, відвезли в іншу країну і змусили виступати перед публікою, яка тільки те й робить, що голосно сміється і плескає в долоні. Ну як, вам весело уявлалося? А такими, на жаль, є історії багатьох тварин, що виступають у цирку. Вони туди потрапляють крихітними, без батьків та звичного середовища.

Але цей очевидний стрес – то ще нічого у порівнянні з жорстоким дресируванням, якому вони піддаються. Покопавшись в Інтернеті, читаю про таке, що волосся стає дибки… Наприклад, щоб змусити тигра стрибати через вогняне кільце, його б’ють палицею чи застосовують електрошок. А ведмедя ставлять на гарячий металевий лист, аби він танцював під музику. Тварина, звісно, стрибатиме на розпеченому металі. А ви б не стрибали? Так виробляється умовний рефлекс. Годі й говорити про умови життя тварин у тісних, брудних клітках цирку.

Вважаєте, що ситуація в дельфінаріях краща? Де там! Ці артисти теж змушені виконувати невластиві їм трюки, бо інакше їх просто не стануть годувати. Тільки уявіть: голод – основний метод тренування дельфінів! Ще один «гуманний метод» – цілковита ізоляція. Для тварин, що живуть у зграї і яким потрібне спілкування із собі подібними, – це справжня мука. Вже не згадую про те, що в дельфінаріях вони обмежені стінами невеликих басейнів, вода в яких розбавлена хлоркою і викликає подразнення оболонки очей, шкіри й кишечник. З часом це призводить до сліпоти.

Описані жахи – далеко не все закулісся цього бізнесу… Адже кожен день люди придумують нові шляхи заробітку за рахунок страждань тварин. Допоки нам буде цікаво відвідувати такі місця, фінансувати їх, це знущання над братами нашими меншими лише процвітатиме. Попит народжує пропозицію… Тож задумайтеся, чого варта ваша мила фотографія з живою мавпочкою на березі моря.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company