Від початку повномасштабного вторгнення росії помітно зросло бажання українців всеохопно відокремитися від країни-агресорки, позбутися радянської ментальності. Це стосується й традицій святкування Різдва та Нового року.

Для прикладу, неабияк поширилася дискусія стосовно улюбленця багатьох поколінь дітлахів Діда Мороза. Хтось вважає цього персонажа пережитком минувшини, а дехто – невід’ємним атрибутом сімейних новорічних святкувань. Але ким він є насправді: милим сивобородим дідусем, що приносить малечі подарунки, чи радянсько-російським пропагандистом під прикриттям? Про це та загалом про зимові свята в Україні поговорили з історикинею та етнологинею Яніною Мор.

– Новорічне свято більшість пострадянського суспільства асоціює з Дідом Морозом. Як виник цей персонаж?

– Дід Мороз – це давній слов’янський дух, якого часто пов’язували зі святкуванням Нового року та Різдва. Але він жодним чином не був позитивним персонажем. Як добрий дідусь, який обдаровує чемних діток, символ новорічного свята, він з’явився вже в радянські часи, орієнтовно в другій половині 30-тих років.

– Чи правда, що до створення образу Діда Мороза причетна людина, яка займалася організацією Голодомору в Україні?

– Ви говорите про Постишева? Так, він є людиною, котра створила образ Діда Мороза як доброго казкового героя. У 1933-37 рр. Павло Постишев обіймав посаду другого секретаря ЦК КП(б)У, але фактично був як перший секретар, тобто правою рукою Сталіна в Україні. І це правда, що на його совісті Голодомор і масові репресії українства. Така страшна іронія історії: нелюд, чиї руки в крові, вигадав оцього казкового доброго дідуся.

– А яким насправді був той «добрий дідусь» в давніх переказах українців ?

– Загалом персонаж Діда Мороза присутній в мітології багатьох слов’янських народів, але не як добряк. Бо з чим можуть асоціюватися морози в людей? Це завжди холод і, як наслідок, псування врожаю. Тому сильні морози уявляли злим духом, дідуганом. До речі, в художній літературі це вбивця – лихий дух, котрий позбавляє життя.

– З дитинства знаємо, що Дід Мороз приходив не сам, а зі своєю онукою. Тож хто така Снігуронька?

– Насправді Снігуронька – це навіть не онука, а жертва Діда Мороза. Це дівчина, яку він заморозив і вбив.

– Яка місія цих персонажів у радянській пропаганді?

– Найперше їх використовували для виховання дітей. Якщо подивитися сценарії свят ще сталінського періоду, то основною тезою було прославляння вождя. А подарунки отримували лише чемні, слухняні й вірні комуністичній ідеології. Взагалі такі новорічні свята створювалися для того, аби гучно попишатися підсумками року: що зробив «Великий Сталін», ще раз його похвалити; розказати, чого вдалося досягти, роздати подарунки чемним, слухняним діткам, які були просто сліпими знаряддями соціалістичних ідей. Мета – виховати нове покоління, яке виконуватиме накази за нагороди. Треба бути смиренним, покірним і робити так, як скаже Сталін і партія.

– Росіяни полюбляють підмінювати поняття – це їхнє «імпортозаміщєніє». Побутує думка, що Новий рік та атрибутику вони теж «скалькували».

– Свято Нового року поєднало закордонне й радянське, російське. Щось вигадали, щось взяли старе, а в результаті з’явилися Новий рік та Дід Мороз, якими ми їх знаємо. Загалом Дід Мороз як персонаж багато чого перейняв від Святого Миколая, давнього історичного героя – доброго дідуся, який приносить діткам подарунки, ховаючи під подушками. Ідея обдаровування притаманна не тільки українцям – вона поширена в усьому світі. До нас приходить Миколай, в американців він – Санта Клаус. Так-от в Радянському Союзі їх поєднали, і з’явився Дід Мороз, який багато в чому нагадує своїх прототипів. Він навіть шубу перейняв від Миколая, який носив священницькі ризи. Дід Мороз, як і Санта Клаус, мешкає на півночі. Якщо Санта їздить на оленях, то Дід Мороз – на конях. Якщо в Санти гномики, то в Діда Мороза звірятка. Тобто багато чого справді взято з образів Святого Миколая та Санта Клауса.

– Як українці святкували Новий рік до окупації тоталітарною державою. Як сильно змінилися наші традиції та вірування?

– У нас шанувалося більше Різдво, ніж Новий рік. Українські традиції – це такий собі синтез язичництва й християнства, тому зимові свята спершу були пов’язані зі зміною землеробського календаря, а потім – з народженням Ісуса Христа. Новий землеробський рік починався в 20-тих числах грудня, коли світловий день починав довшати. Згодом тоді ж таки почали відзначати народження Ісуса, який замінив українцям Сонце. До всіх колядок і щедрівок, які по суті є язичницькими за змістом, додали ще й прославляння Христа. Проте залишилася, наприклад, давня традиція посівання – символічний ритуал засівання поля. А ластівка в піснях символізує прихід весни.

Різдво починали з того, що зверталися до духів померлих предків з проханням про захист. Окрім цього згадували і про того ж Мороза, бо починався хліборобський рік, було важливо, аби Мороз не знищив урожай, а весна настала вчасно. Серед записів етнографів можна знайти спогади, що господар брав кутю, виходив на двір, обходив всю свою худобу, нерідко годував її кутею, і звертався до Мороза: «Приходь до нас кутю їсти, а якщо не йдеш зараз, то не приходь і потім». Тобто знову ж таки українці боялися Мороза й старалися задобрити його.

– Спостерігаючи за останніми подіями, як гадаєте, чи потрібно нам повертати власні давні традиції, відмовлятися від новорічних Діда Мороза, олів’є з шампанським та червоної п’ятикутної зірки на ялинці?

– Повторюся, у зимових святах, крім «советських», поєднані ще й християнські та язичницькі звичаї. Мені однозначно не подобаються святкування з Дідом Морозом і червоною зіркою. Я за те, щоб дотримуватись автентичних традицій України.