Кожен не раз в житті відчував небезпеку. Зазвичай це супроводжується тим, що звикли називати страхом або тривогою. Але в чому різниця? Спробуймо зануритись у фахові праці з психології страхів і краще пізнати власні відчуття.

Страх – це внутрішній стан людини, що виникає при наближенні небезпеки або внаслідок відчуття незахищеності. Незалежно від природи страху цей стан змушує організм виробляти кортизол та адреналін. Ці гормони прискорюють моторику організму: людина активізується, швидше рухається, енергійно захищається.

Виходить, страх для людини корисний і доцільний? Ой, не все так просто. «Нам нічого боятися, окрім страху», – пожартував колись один із американських президентів. Цей стан некерованого збурення зазвичай паралізує, виростає перепоною, часом непереборною, в досягненні поставлених цілей.

Психологи поділяють страхи на 3 групи. Перші – біологічні: виникають на фоні фізичної загрози, того, що несе безпосередню небезпеку життю або здоров’ю. Наприклад, виверження вулкану, теракти. До другої групи відносять ті, що стосуються життя і смерті людини. Наприклад, боязнь майбутнього, старості, кончини. Їх називають екзистенціальними. Третя група – соціальні страхи: боязнь упасти в очах суспільства. Йдеться про острах публічних виступів, соціальних контактів, оцінок сторонніх людей тощо. Такі страхи здебільшого комплексні. Наприклад, той, хто боїться свого керівника, зазвичай боятиметься бути розкритикованим, висувати вимоги, опинитися в центрі уваги. Ця боязнь легко поширюється на суміжні соціальні ситуації і схожі соціальні об’єкти. І спричинює підвищену тривожність, невротизацію.

Страхи поділяються відповідно до причин їхнього виникнення. Проте класифікація чинників страхів доволі розлога та й визначення психологами цих складників надто розмаїті.

Британський психоаналітик Джон Боулбі вважав, що причиною страху може бути не тільки присутність чогось загрозливого, а й відсутність безпеки. І виділив дві групи причин страху: «природні стимули» та «їхні похідні». Вважав, що вроджені чинники пов’язані із ситуаціями, що мають високу ймовірність небезпеки. Приклади природних стимулів: висота, біль, самотність, раптове наближення об’єкта страху. Похідні стимули більше залежні від впливу культури і самої ситуації: незнайомі предмети, темрява, боязнь тварин тощо.

Сперечаються науковці і про те, у чому різниця страху від тривоги. Хтось вважає, що різняться вони лише за кількістю ознак, для когось це кардинально відмінні поняття – і за механізмами, і за способом реалізації. Скажімо, на думку професора Олександра Захарова, страх і тривога об’єднані наявністю відчуття занепокоєння, браком чуття безпеки. А спільним для них є сприйняття загрози.

Тривога – це реакція на невідоме передбачуване джерело небезпеки, а страх – відповідь на конкретний сигнал. Тривога викликає загальне збудження організму, а страх може як активізувати, так і гальмувати діяльність. Незважаючи на відмінність двох станів, мають вони багато спільного. Тому виводити людину із отих станів можуть однаковими методами. А про те, що ці емоційні стани не гартують людський організм, а навпаки – додають йому серйозних проблем, заважають соціальній адаптації, – вам розкажуть і психоаналітики, і психіатри.

Джерела: І.В. Астахова «Страхи і фобії в структурі явищ «Тривожного ряду» особистості»; Г.А. Дорофєєва «Страхи: визначення, види, причини»; В.Ю Щербатих «Психологія страху»; Є.П. Ільїн «Емоції та почуття».