Помахом пензлика вона переносить своє світло на полотно. Вицвітом енергії, теплом віри  творить на чисто білому отноманітті тканинки справжнє диво. «Як ми зайшли до зали, все ніби залите в сонячних променях, а за вікном же похмуро…», – почула враження перших відвідувачів.

Цього дня спільнота Черкащини зібралася в Черкаському художньому музеї на відкритті виставки Олени Кононенко зі знаковою назвою «Шляхом світла – до перемоги».

Вже з порогу занурюєшся  у жовте, помаранчеве, бежеве та багряне: навіть одсвіт картин мимоволі задає настрій. Полотна живуть і болять сьогоденням: війна, обереги роду та країни, національна атрибутика. За словами співробітниці музею, такий вибір не випадковий. Перші фарби, які зазвичай спадають на думку, щоб відтворити наше сьогодення, –  чорні, сині, кров’яні. А тут навпаки – глядача ніби заливають сонячні промінчики; насичені ними  картини несуть інші, до краю наповнені вірою сенси. «Вона – жінка-романтик, любить квіти, помандрувати, любить дощ і парасольку, любить життя…», – відгукується про Олену Кононенко співробітниця музею.

Ініціював цю виставку доброчинець Валентин Лазоренко. Про Олену говорить з трепетом: «У неї наскільки ранимо-творча душа! Вона, мов той бутон, який ще не до кінця розкрився світові». За його словами, ідея експозиції виникла ще до початку повномасштабного вторгнення росії. Війна відсунула задумане на кілька літ. Але Валентин переконаний, що саме тепер час цієї експозиції. «Коли, – каже, – творчістю ми через світле проходимо темне, і бачимо мирне, переможне попереду». Символічно обрав за приклад Оленину картину, на якій сільський млин серед поля: «Перемелеться». Бо, запевняє, так воно і в житті складеться: «перемелеться» –  буде  сильна та вільна Україна.

Колеги по пензлю, мистецька спільнота, друзі, родичі, цікаві до краси черкасці… Відкриття виставки видалося велелюдним. Таку активність не очікували навіть організатори дійства: половині гостей не дісталося стільців. Але на загальній атмосфері свята це не позначилося. Під овації, обійми, живу музику, поезію, співи запрошених артистів, з живими квітами, якими задарували мисткиню, – вечір відбувся, як сказала сама Олена, у домашній атмосфері. Серед запрошених були і керівники та викладачі Олениної альма-матер – Черкаського державного технологічного університету. Їм художниця довірила один зі свої скарбів – картину. Яку розіграють на аукціоні, а вирученими коштами допоможуть ЗСУ.

Світле мистецтво!

«Світло для мене – це добрі люди, вчинки, дії, – розповідає Олена Кононенко. –  Це щире буття та підтримка, те, що йде від самого серця». І зізнається: кожна квітка на її картинах символічна та має свій сенс.

У барвах цих полотен можна прочитати сенси та душу художниці, навіть не зустрівши її в житті. А прочитавши, відчути ті самі промінчики сонця у сутіні кімнати з похмурим небом за вікном.