Серпень 1914 року. Поки німецька армія посилює свій контроль на півночі Франції, Люсьєн, Лукас, Луїджі та Людвіг, четверо хлопчиків віком від 10 до 15 років відстають від своїх під час евакуації притулку. Разом з Люсі, дівчиною, котру покинули батьки, вони спробують дістатися Швейцарії. І на цьому шляху зустрінуть багатьох постраждалих від війни. Саме така фабула фільму 2022 року «Братство чотирьох Л» («La guerre des Lulus») режисера Яна Самуеля.

Невинність дитинства на тлі жорстокості війни. Сутність юності очима чотирьох хлопчиків-сиріт, ім’я кожного з яких починається на літеру «Л». Звідти й така назва стрічки. Їхня товариськість, допитливість і стійкість сяють на похмурому полотні розтерзаної війною Франції.

Дружня компанія починає небезпечну подорож у пошуках спокійного притулку. Пробираються на переповнений військовий ешелон, втікають від конвою, ховаються, просуваються до своєї мети. Молоді актори демонструють щиру та реалістичну гру, яка не залишає глядача байдужим. Вразливість їхніх кіногероїв викликає щире співчуття, а рішучість вселяє надію, бо навіть серед хаосу діти підтримують промінчики радості, веселощів і тепло дружби. Розум Люсьєна, непохитна відданість Лукаса, винахідливість Луїджі, тиха сила Людвіга, рішучість Люсі залишають глибокі враження.

Характерна для Яна Самуеля химерність наповнює цей фільм. Від залитих сонцем лугів до розбомблених сіл, кожен кадр – полотно емоцій. Кінематограф танцює між надією та відчаєм, намагаючись вловити як крихкість дитячої наївності, так і важкий тягар історії.

Історична достовірність фільму – аспект, вартий уваги. «Братство чотирьох Л» існує в делікатному перетині художньої інтерпретації та фактичних подій. Зображення зруйнованої війною Франції, німецького вторгнення та евакуації мирного населення з півночі країни відповідає історичним реаліям. Боротьба сиріт за виживання серед хаосу відображає суворі умови під час конфлікту, на жаль, добре відомі багатьом. Факти евакуації французьких сиротинців, передовсім до нейтральної Швейцарії, також зафіксована в історії Першої світової. Багато з них не мали змоги захистити своїх дітей, хтось із сиріт не зміг евакуюватися через неуважність вихователів, драматичний збіг обставин.

«Братство чотирьох Л» чудово передає стійкість та уяву дітей у час війни. Їхня товариськість, винахідливість і моменти радості вселяють надію. Звісно в ігровому кіно, навіть історичному, події можуть бути вигадані, проте, як свідчить ця кінострічка, їхня суть та емоційне забарвлення теж мають неабияку пізнавальну цінність.

Картина поєднує два світи – дитинно-химерний і трагічний. Часом таке змішування здається неприроднім, ніби режисер вагається повністю віддатися єдиному тону. Різкі тональні зміни можуть дезорієнтувати, породжувати сумніви. Після перегляду не зрозуміло, які саме емоції має відчути глядач – сум, страх, радість? Чи, може, все одразу?

Трапляються тут і знайомі кліше фільмів про війну: неочікуваний союзник, втеча, шлях крізь «вибухи та постріли» тощо. Хоча ці елементи служать пригодницькій складовій сюжету, їм бракує несподіванки. Тонший підхід міг би покращити оповідь. Як будь-яка історико-пригодницька драма, фільм спрощує складні події. Зосереджується на мікросвіті життя героїв. Та й самі персонажі й ситуації служать символічним цілям, а не суворій історичній достовірності.

«Братство чотирьох Л» – це розповідь про стійкість, дружбу та ціну війни. Історія, яка спонукає глядача співпереживати. Власне, емоційне видовище, а не сувора документальна історична розповідь. Саме тому, як на мене, це успішне кіно, попри неоднозначне сприйняття аудиторією.