Наприкінці літа у вітчизняному кінопрокаті стартував показ фільму «Конотопська відьма», який через високі касові збори подовжили до 23 жовтня. Від 30 жовтня стрічка доступна для онлайн-перегляду на стримінговій платформі «Netflix». Чи справді «Конотопська відьма» заслуговує на увагу та популярність, які вона отримала, чи високі касові збори – це наглядний приклад дії «стадного інстинкту»?

За основу, а радше як маркетинговий хід взяли однойменну повість Григорія Квітки-Основ’яненка. Але окрім назви, спільного з оригінальним твором у стрічки небагато. Це швидше спроба «екранізувати мем», оскільки на початку російського вторгнення 2022 року в мережі ширилися «лякалки» для російських солдат про відьом з Конотопа, які можуть проклинати ворогів.

«На десерт» – вихід книги за фільмом під такою ж назвою. Читачів попереджали, щоб не сплутали з оригінальним твором Квітки-Основ’яненка, бо зі спільного – справді тільки назва.

Якщо взяти до уваги те, що частина знімальної групи стрічки, зокрема режисерка Ірина Костюк, а також сценарист Ярослав Войцешех, працювали також над створенням анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня», то виробництво ще одного фільму з назвою відомої класичної історії – це, вочевидь, спроба повторити успіх попередньої. Запитаймо себе: так само були б зацікавлені переглянути «Конотопську відьму», якби змінилася одна деталь – назва фільму? Ніяк не прив’язана до будь-яких клішованих, або класичних, або суперпопулярних сюжетів. Цілком собі нова назва. Без відсилок. Без кліше. Для прикладу, «Відьма з Конотопа» абощо… Бажання переглянути та очікування були б на тому ж рівні?

Сюжет «Конотопської відьми» досить типовий – «жили-були…» та ідеальні стосунки: любов, помста, вплетена в історію магія, підступні вороги і перемога добра над злом. Кліше, кліше, кліше. Ключова ідея – перетворити міфи та легенди про українських відьом на повноцінний горор. Поєднання легенд, гострої теми війни, елементів фентезі дали в результаті дещо нове для українського кіно. Але чи вдалося створити щось неймовірне, щось, що хочеться передивлятися?

В основі історії – розповідь про прадавню відьму з Конотопа, яка заради кохання зреклася своїх сил. Дівчина (точніше відьма в тілі дівчини) Олена (Тетяна Малкова) та її коханий Андрій (Тарас Цимбалюк) жили звичайним щасливим життям до моменту, доки до них на поріг не прийшла війна. Через трагедію Олена змушена була повернутися до магії та використати сили задля помсти ворогам – російським окупантам.

Стрічка залишає неоднозначний посмак: псує враження поверхневість у розкритті персонажів. Характери зображено максимально схематичними та нелогічними, помсту – ключовий елемент розповіді – дріб’язковою у порівнянні з масштабами катастрофи, що спіткала українців; простота у реалізації цієї помсти залишає аж ніяк не позитивне враження і чимось схожа на сюжет про перемогу добра над злом із діснеївських фільмів. Є, щоправда, різниця: «Disney» – для дітей, які хочуть вірити у магію, а «Конотопська відьма» – розповідь про гострий біль усіх українців, який у стрічці аж занадто «голлівудський». Але це не Марвел, не DC, – це наше життя.

На жаль, популярність та успішні касові збори не завжди гарантують високу якість фільмів. Людина за своєю психологією завжди буде з більшою цікавістю споживати ту інформацію та контент, які стосуються її безпосередньо. Біль українців – це також вдалий маркетинговий хід. Проте вихід стрічок на українську тематику не завжди свідчить про благородні мотиви авторів. Подекуди такі стрічки – лишень спосіб заробити, як би це прикро не звучало.

Тож «Конотопська відьма» – цікаво, але здебільшого через те, що це новий жанр в українському кіно, приправлений «заманухою»-назвою, спробою «оголлівудити» українську міфологію та не завжди якісними спецефектами. Переглянути один раз – так, цілком. І не більше: посередній горор, а не культова історія.