Під час фестивалю «Дні Вишеградського кіно», який вдруге пройшов у київському кінотеатрі «Жовтень», показали чеський байопік «Гавел». Про життєвий шляху славетного чеського письменника, драматурга, дисидента, першого президента пострадянської Чехословаччини, а згодом Чехії Вацлава Гавела.

Початок фільму. В кадрі – Прага 60-тих років минулого століття. Вацлав отримує пошану колег, публіки за чудово написану п’єсу. Головний герой щасливий, відчуває себе самодостатнім та впевненим – такий собі безтурботний «тусівник» з богемних кіл. Серпень 1968-го враз усе змінив. На вулицях Чехословаччини – танки військ Варшавського договору, керівництво театру, в якому працював Вацлав, вимагає підписати документальну згоду йти на службу комуністичному режиму. Цього робити він аж ніяк не збирається.

По усій країні тотальний контроль, забороняється свобода зібрань, свобода слова. Гавела це не влаштовує: не можна писати про те, що відчуваєш, чим живеш, що болить. Він розуміє: треба боронити свої права. Разом з друзями у 1977 році складає доленосний програмний документ – «Хартію 77». Вона засуджує порушення особистих і громадянських прав, закликає владу дотримуватися законів, відновити свободу преси. Команда Гавела таємно поширює інформацію про Хартію та її зміст.

Гавела та декількох його побратимів затримує поліція. На одному з допитів він сказав: «Я не хочу протестувати, я хочу просто робити театр». Його звинувачують в «замаху на інтереси республіки за кордоном», засуджують до 14-ти місяців в’язниці. Але він міцний горішок, не збирається здаватися. Навпаки, в ув‘язненні багато розмірковує, як обходити тотальні заборони тодішньої влади.

Вийшовши на волю, довідується: ним та «Хартією 77» цікавиться багато людей, багато таємно підписує цей документ. Гавел стає одним з організаторів Комітету захисту несправедливо переслідуваних.

1979 року знову арешт – за звинуваченнями у спробі повалення існуючого ладу. Вацлаву Гавелу настійно радили виїхати до Америки. Його просили облишити політичну діяльність і не співпрацювати з закордонною пресою. Він робив вигляд, що насправді замислюється над тим, щоб покинути дружину та розпочати нове життя в Америці. Усвідомлював – обирає неспокій: «Усі ми знали на що йдемо. І пішли на це добровільно!».

У жовтні 1979 року Гавелові виносять вирок: позбавлення волі на 4 з половиною роки. У в’язниці важко працює. Розрадою стає листування з дружиною: від неї довідується про життя за тюремними мурами. Все більше заглиблюється у себе, даються взнаки хвороби… У лютому 1983 року хворого Гавела переводять з в’язничної камери під домашній арешт.

Недуга точила тіло, але не дух. 1984 року Гавел пише есей «Політика і совість», в якому дає визначення нового політичного сенсу : «Я виступаю за «антиполітичну політику», тобто політику, котра розуміється не як технологія влади і маніпулювання, не як кібернетична система управління людськими істотами і не як майстерність прагматика, а як один із шляхів пошуку і досягнення осмисленого життя, захисту такого життя і служіння йому. Я виступаю за політику як практичну мораль, як служіння істині, як по суті людську і вимірну людським мірилом турботу про наших побратимів. Так, цей підхід в нашому світі є вкрай непрактичним і насилу можна застосувати до повсякденного життя. Але я не бачу кращої альтернативи».

У 1989-му в Чехословаччині почалася «Оксамитова революція». Гавел – один з ініціаторів створення «Громадського форуму» – головної опозиційної сили в країні. Популярність його як політика неабияка, він балотується у президенти…

Заключна сцена фільму по-справжньому епічна: Гавел стоїть на балконі, перед тим як почати промову, вітає однодумців переможним знаком «V».

Стрічка «Гавел» на всю глибінь відтворює життя Чехословаччини під радянською окупацією. Люди у своїй масі не мали сміливості протистояти режимові, проте були й ті, хто мужньо кинув йому виклик. Хто не згубився під тиранічним пресом, не поступився моральними принципами. Вацлав Гавел мав у своєму житті вкрай тяжкі етапи. Які стали для нього доленосними, бо допомогли збагнути свою силу.

Президентові Гавелу вдалося повернути Чехословаччину в самостійне русло міжнародної політики. Головним моментом став вихід зі сфери впливу СРСР та припинення участі у діяльності політичних структур радянського блоку. І Чехословаччина, і Чехія за його правління рішуче повернулися обличчям до Євросоюзу. На нових засадах відносин між країнами Центральної Європи, передусім у рамках Вишеградської групи.

У цьому – торжество політичної етики Вацлава Гавела, славетний гуманістичний знак видатного чеського письменника.