Ця напасть з кожним роком набирає розмаху. Можливо, й тому, що говорити про хвороби, які передаються статтевим шляхом, у нас досі вважається поганим тоном. А тимчасом українські лікарі мобільних гінекологічних бригад  щотижня долають сотні кілометрів, щоб надати життєво необхідну допомогу пацієнтам у найвіддаленіших точках України.

Проєкт «Мобільні бригади сексуально-репродуктивного здоров’я» розроблений благодійною організацією «100 років життя», найбільшою пацієнтською організацією в Україні. Мережа працює в усіх регіонах нашої країни, звісно, за винятком окупованих. І щороку надає послуги понад 200 тисячам українців, виявляють осередки інфекцій, котрі передаються статевим шляхом. Мобільні гінекологічні бригади та гінекологічні кабінети безбар’єрного доступу працюють за фінансової підтримки Європейського союзу, Міністерства закордонних справ Данії, Канади, Франції та Республіки Корея.

Про цей масштабний проєкт спілкуємося з акушером-гінекологом Оленою Затьорою. Вже понад 10 років вона дбає про здоров‘я жінок та допомагає з’явитися на світ маленьким українцям. А торік долучилася до цієї благодійної справи і тепер щодня виїздить на допомогу людям.

– Прагнемо забезпечити по всій Україні якісне лікування людям, які живуть з ВІЛ/СНІД. Щоразу починаючи огляд, кожна бригада проводить анкетування серед місцевих жителів: так довідуємося, що ж завадило вчасно звернутися до лікаря. Зазвичай найбільше скаржаться на логістику та фінансові проблеми. Ми ж забезпечуємо швидке та  безкоштовне медичне обслуговування.

– Що входить до обов’язків вашої мобільної гінекологічної бригади?

– Передусім, наші фахівці проводять огляд жінок репродуктивного віку, спроможних народити дитину. Щоб виявити проблему безпліддя та спробувати її усунути. На горе, ця війна щодня забирає життя наших діток, тому допомогти збільшити народжуваність – місія життєво важлива. У складі мобільних бригад працює акушер-гінеколог та лікар сімейної практики. Якщо до нас приходять сімейні пари, то з чоловіком спілкується сімейний лікар, а з жінкою – я. Якщо у чоловіка виявлено проблеми, направляємо до потрібного спеціаліста, а жінку консультуємо на місці. Також, пропонуємо зробити швидкі тести на наявність в організмі вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), сифілісу, гепатитів В і C.

– Війна позначилася на показниках захворюваності?

– Так. Військові, які на фронті, не мають належних умов, як гігієнічних, так і медичних, тому часто хворіють на різні інфекції. У підсумку інфікують своїх коханих. Також до нас часто звертаються внутрішньо переміщені особи, які мають не лише інфекційні захворювання, а й психологічні проблеми, тож надаємо контакти «лінії довіри», або ж намагаємося підтримати самотужки.

– Як репродуктивні захворювання впливають на життя людей? Які можуть бути наслідки?

– Наприклад, якщо це гепатити чи СНІД, то це лікування протягом життя. Звичайно, з цим можна жити і навіть народити здорову дитину, але це постійне лікування та нагляд. Такі ж хвороби, як сифіліс чи гонорея, виліковні. Але якщо своєчасно не звернутися до лікаря, то це спричинить гнійну інфекцію, а вона – безпліддя. У гіршому випадку, це зараження крові, смертельно небезпечне.

– А як допомагаєте тим, у кого виявили такі хвороби?

– Кожен лікар пропонує звернутися безпосередньо до організації, в якій працює, щоб пролікувати пацієнта. Моїм основним місцем роботи є «Центр планування сім‘ї», тож пацієнтів, які потребують допомоги, спрямовую туди. Бувають випадки, коли при виявленні якоїсь хвороби жінки впадають у відчай, тож ми підтримуємо їх психологічно, розповідаємо, як жити далі.

– Ви самі знайшли організацію «100 років життя»?

– Співпрацю з проєктом мені та моїм колегам з бригади запропонувала головний акушер-гінеколог, вона курує проєкт у Кіровоградській області. Тому що ми відносно молоді лікарі, і можемо виконувати цю фізично важку роботу. Вона виснажлива: виїжджаємо з міста рано вранці, а повертаємося пізно ввечері. Але попри все для мене це дуже цікавий досвід. І можливість допомогти тим, хто цього потребує.

Такі благодійні виїзди лікарів нині, у час війни, просто необхідні населенню. Багато внутрішньо переміщених осіб та тих, хто перебував у зоні бойових дій довший час не мали змоги отримувати фахову медичну допомогу. Вини стали мовби жадібні на медицину. Мої колеги з харківської мобільної бригади розповіли, що після відпрацювання зміни люди в прямому сенсі падали під колеса їхньої машини та вмовляли оглянути їх. Звісно, колеги не могли поїхати, не надавши їм медичної допомоги.

– Багато жінок звертається до вас?

– За час співпраці з організацією я допомогла понад 10 тисячам жінок, і це лише я одна. Разом з колегами за рік оглядаємо та допомагаємо приблизно 200 тисячам жінок. На жаль, багато жінок в Україні безвідповідально ставляться до свого здоров’я. Якщо їм потрібна довідка про медичний огляд, то, зазвичай, вони її купують, і це проблема не лише пацієнтів, але й недобросовісних лікарів. Були випадки, коли такі довідки купували інфіковані жінки. Іноді доводилося вигадувати, щоб заохотити їх пройти медогляд. Зазвичай, кажу їм, що кожного місяця ви, мовляв, витрачаєте кошти та свій час на манікюр, тож знайдіть час і фінанси на своє здоров’я.

– Як запобігти інфекційним захворюванням?

– Найперше, це своєчасна гігієна і так званий бар’єрний метод, простими словами – презервативи. І, звичайно ж, систематичний огляд у лікаря, адже будь-яку хворобу легше попередити, ніж потім лікувати. Звісно, якщо впевнені у здоров’ї свого партнера, можете не використовувати «бар’єрний метод», але пам’ятайте, що презервативи створені для збереження вашого здоров’я. Це все ми пояснюємо жінкам та підліткам, так би мовити, займаємося просвітницькою діяльністю. Підліткам, які тільки починають жити статевим життям, безкоштовно даємо презервативи.

*   *   *

Пані Олена розповіла, що їй часто доводиться працювати психологом. І навіть рятувати пацієнток, які внаслідок російської агресії або ж побутового насилля, намагалися вкоротити собі віку. Знаходила потрібні слова, повертали надію на краще.

– Нещодавно обстежувала жінку у стані затяжної депресії. На вулиці було відносно тепло, але вона прийшла у закритій кофтинці, і я одразу звернула на це увагу. А коли оглядала помітила на її руках характерні сліди після спроби самогубства. Довго розпитувала про її проблеми. Вона відкрилася. Я дала їй номер свого телефону, щоб за потреби вона могла просто поговорити зі мною. Жінка телефонувала мені по декілька разів на тиждень. А в один із днів вона прийшла до мене на роботу. Подякувати за те, що я врятувала їй життя та допомогла вийти з депресії.