Школа – це не просто зло, це Велике Зло, я в цьому давно переконаний і хочу про це виразно сказати. Більшість людей сприймає школу некритично, як сльоту або корупцію. Але ж це свідомий людський витвір, розвиткові якого вже тисячі років, і краю не видно. Є люди, котрі бачать окремі жахливі ракурси цього Зла, але ніхто не бачить повної картини, і тому стільки балачок про вдосконалення школи, тоді як насправді її треба просто знищити.

Хто я такий, щоб таке казати? Мені скоро 80, я народив і довів до ума 4 дітей, якими маю всі підстави пишатися, але і я, й вони пережили море тяжких і безглуздих поневірянь, пробиваючись через нашу вітчизняну систему освіти. Всі ті знання і вміння, якими ми справді тримаємо себе на цьому світі, отримані не завдяки, а всупереч школі!

Більше того. Такими самими є й ви, шановні читачі. Хтось із шкільного розуму й досі не вийшов, у когось починає світати, а від декого (зрідка) навіть почуєш: учитися треба самому. Але всі без винятку бояться й подумати про знищення школи. Бо – а як же без неї? А отак само, як без Сталіна, без Росії, без міліції… Але всі ми виросли й просолилися в цьому розсолі, а тому розв’язувати  подібні задачі не тільки боїмося, а й нездатні. Але колись комусь доведеться починати.

А тим часом кілька контрольних питань до найрозумніших.

1. Вам доводилося мати діло або бодай розмовляти з торішніми випускниками? Вам доводилося – за рік після школи – зважувати їхні знання з тих предметів, які вони вивчали впродовж 10 найсприятливіших для навчання років? Що вони знають з історії, біології, тригонометрії, світової й вітчизняної літератури та, врешті, з будь-якого предмету? Ви не пробували поговорити з ними іноземною мовою, яку вони мучили щонайменше 6 років? І якщо там виявилося щось схоже на знання, то чи від школи ті знання, чи від репетиторів, курсів, батьківських батогів і особистого самокатування?
2. Навіть якщо той атестат чи сертифікат чомусь відповідає, тобто в голову жертви все ж таки натовкмачено скількись там мегабайт інформації, то що ця істота вміє? Чи виживе вона в нашому комфортному світі, якщо тато з мамою не доношуватимуть її, як кенгуру, ще років десять?
3. Якщо людина втратила для справжнього навчання головні 10 років, то чи буде ефективним її подальше навчання, навіть якби вона його захотіла? Чи це буде черговий мауглі, поїзд якого поїхав?

Відповідати на ці питання важко, бо ми ВСІ, і то вже давно, інфіковані ілюзією освіти. Освіти, якої не маємо. Але оскільки ВСІ такі, то маємо ілюзію, що все нормально. І навіть збираємося будувати цивілізовану державу.

ВІД РЕДАКЦІЇ: Публікуючи роздум Василя Триліса, розраховуємо на Вашу, шановний читачу, небайдужість. На суспільний розголос, широкий обмін думками, гарячу дискусію. Це ж бо стосується кожного.
Не мовчіть!