Чи замислювалися колись, який шлях проходить звичайний картон з поштомата? Той, що був грубезним брунатним папером, а доти – річкою гарячої целюлози, а вона колись була просто… деревом!

Скажімо, у Сполучених Штатах – не звичайним деревом, а сосною Таеда. Її ще називають сосною ладанною. Ці стрункі хвойні поширені на південному заході США. Ростуть швидко і практично скрізь, навіть по болотах. Від цього й нелатинська назва дерева – «грязьова яма».

На початковій стадії виготовлення картону працівники проводять багато часу, пересуваючись лісами на пікапах. Допомагає спеціальний додаток у смартфонах для стеження за ділянками лісу, де ведуться заготівлі деревини. Частина їх у власності комерційних лісогосподарств, частиною розпоряджаються місцеві органи влади або влада штату.

Новий етап розвитку картонної індустрії відкрила пандемія: ніколи раніше людство так сильно і масштабно не залежало від цього пакувального матеріалу. Дивовижно і моторошно: стільки дерев вирубується, щоб задовольнити людські потреби в картоні! А попит на картонну упаковку лише збільшується і не останню скрипку у цьому ажіотажі грає банальна гонитва покупців за непотрібними дрібничками задля короткочасного задоволення. За дешевими яскравими аксесуари «на один раз».

Звідки ж пішов «тренд» на цю упаковку? Від батька масового виробництва картонних коробок Роберта Гейра. Він прибув до США у середині ХІХ століття, а вже у 1864 році заснував у Нью-Йорку свою першу фабрику з виробництва паперових пакетів. Щоправда, своїм успіхом Роберт завдячує… помилці. Його машини вийшли з ладу і мішки почали сходити з конвеєра, маючи декілька горизонтальних розрізів.

Звісно, сучасна технологія виготовлення коробок досконаліша, але схожість з часами Гейра таки є. Сам процес фактично не зазнав змін – хіба що став швидшим, ефективнішим та безпечнішим. Головною новацією у виготовленні коробок є тяга до індивідуалізації.

Існує ще одна відмінність: за часів Роберта Гейра всю важку роботу виконували великі команди працівників. Нинішні процеси оптимізовано, мінімізовано ризик поломок. Але збирати коробку її виробники залишили покупцям.

Інноватором у царині картонної індустрії став Том Корріган – худорлявий, високий, з неохайним волоссям, а-ля викладач природознавства в середній школі. Він автор ідеї використання паперу для виготовлення «бульбашкової» плівки на основі волокон, що допомогло б зменшити кількість повітря в пакуванні. Матеріал мав бути тонким і гнучким: так краще транспортувати і фіксувати те, що перевозиш.

Втілити ідею в життя Коррігану допомогло кірігамі – японське мистецтво розрізання та нарізання паперу, один з видів усім знайомого орігамі. Ескізи Тома базувалися саме на таких мистецьких зразках. Корріган був переконаний, що так зробить з паперової упаковки «гармошку», яка за потреби з легкістю стискатиметься та розширюватиметься.

За оцінками експертів, до 2025 року обсяг міжнародного ринку гофрованої упаковки становитиме 205 млрд доларів. Це обсяг ВВП Греції чи Нової Зеландії. Статистика торгової групи «Fibre Box Association» свідчить, що впродовж 2020 року американські фабрики виготовили понад 400 мільярдів квадратних футів картону – на 3,4% більше, аніж у 2019-му.

І попит на гофровану упаковку лише зростатиме. Зрозуміло, цей прогрес стане вагомим чинником змін у довкіллі. Але коробка є коробка, без неї ніяк!