Любов, Мистецтво, Весна об’єднали у спільний проект контемпораріарту 15 закоханих пар українських митців з різних куточків України. Проект ZenkoFoundation на ймення LOVE.contemporary представлено на глядацький суд у Музеї Києва. Його гасло: «Несіть у маси любов! Несіть у маси мистецтво! Кохайте та творіть!»

З ДОСЬЄ «ГРІНЧЕНКО-ІНФОРМУ»
Контемпораріарт – від англійського Contemporary art (Сучасне мистецтво) – необтяжене термінологічною точністю поняття, що може означати мистецтво сьогодення, або посилатись на сукупність мистецьких напрямків і течій, які виникли у другій половині XX століття. Основна увага приділяється концептуальному вираженню проблематики взаємовідносин особистості та суспільства – переважно у медіа-мистецтві (відео-арт, медіа-інсталяція, медіа-перформанс), за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (відео-, комп’ютерних, мультимедійних), а також у традиційних видах мистецтва (скульптурі, живописі, графіці тощо).

Серед учасників проекту – класики українського контемпораріарту: Олег Тістол і Марина Скугарєва, Ігор Гусєв та Ната Трандафір, Маша Шубіна та Ілля Чічкан. На виставці представлено також роботи молодших творчих дуетів: Тетяни Малиновської та Артема Волокітіна, Дар’ї Кольцової та Романа Михайлова, Ілони Сільваші та Ярослава Присяжнюка. Усі вони поєднані спільною метою: показати на що здатне істинне кохання.

Графіка, живопис, фотознімки, відео-арт експозиції – найрізноманітніші форми мистецтва свідчать про те глибинне й величне почуття, яке весною збурюється і, здається, літає навіть у повітрі. Рушійна сила Любові парадоксально породжує нове життя: предметам, явищам, людям.

Близьке, справді, краще бачиш на відстані. Інсталяцію, створену з сотні маленьких фрагментів, можна розгледіти, відійшовши на декілька метрів. Тоді збагнеш метафоричність правди – найглибші почуття не завжди відкриті назагал.

Експозиція ретрансляції – це об’єкт про здатність особи сприймати та передавати свої відчуття, почуття, відносини, зашифровану інформацію, які, в свою чергу, трансформуються в залежності від того, хто їх віддає та приймає. Ось ледь-ледь помітна вібрація нитки, а вузлики – це наші невидимі молекули…

Заворожує інсталяція про дитяче кохання. Ми, дорослі, вважаємо, що це наївні, слабкі, навіть, смішні почуття. Але які ж вони правдиві та щирі! Дитяча любов нічого не приховує, не перекривлює – вона чиста від корисливих думок.

Предковічним питанням є протилежність кохання з погляду Чоловіка та Жінки. Він – з Марсу, Вона – з Венери. Ми – різні магнітні полюси, саме тому й так палко тягнемося одне до одного.Хочемо бути разом, бути єдиним цілим – поєднання великого й нескінченного Всесвіту також несе любов! Вона скрізь! Вона – це ми!