За даними ООН, повномасштабна військова агресія росії проти України підняла величезну міграційну хвилю: понад 4 мільйони українців виїхали закордон, ще 6,5 мільйона стали внутрішньо переміщеними особам.

Але люди поступово звикають навіть до реальної війни. Попри добросердя та гостинність душевних людей, які надали притулок біженцям в Україні і поза нею, наші переселенці не втрачають надії за першої ж нагоди повернутися в рідні гніздів’я. Багато з них уже шукають такої можливості. Додають рішучості та оптимізму вісті з фронту. 2 квітня заступниця міністра оборони України Ганна Маляр повідомила, що ЗСУ звільнили від рашистських окупантів усю Київську область. «Виграно першу велику битву цієї війни – битву за Київ, – написало одне з популярних нині інтернет-видань. – Це перша велика перемога цієї війни. І вона не остання».

Звісно, такі новини підіймають бойовий дух у війську, а переселенцям із цієї зони недавніх бойових дій дають сигнал готуватися до повернення. Проте не все так просто. Керманичі звільнених міст і містечок Київщини попереджають про небезпеку. Так, міський голова Ірпеня Олександр Маркушин переконує ірпінців: не поспішайте повертатися – небезпечно, місто ще у багатьох місцях заміновано. Київська обласна адміністрація повідомила: для розмінування всієї області знадобиться щонайменше 10 днів.

А в мережі вже поширюються моторошні фотосвідчення звірств орків – жорстоких убивць, насильників, мародерів. На кадри зі звільненої Бучі, Ірпеня важко дивитися без сліз… Холоне кров.

Влада повідомляє, що окупанти переміщуються на схід та південь України, намагаючись захопити бодай щось. Проте ЗСУ та сили тероборони дають гідну відсіч загарбникам, наносять їм відчутних втрат у живій силі та техніці. І готові до будь-яких ворожих провокацій.

Ще не кінець війні. Ситуація в Маріуполі досі залишається дуже складною, Херсон усе ще тимчасово окуповано, але місцеві виходять на протести. Рашистські нелюди уже застосували зброю проти беззбройних протестувальників Херсона і Каховки.

Мер Чернігова Владислав Атрошенко повідомив, що 70% міста зруйновано, а люди не знають як вижити.

Отже тимчасовим переселенцям ніяк не можна наражатися на реальну небезпеку. Повертатися додому нині щонайменше нерозсудливо. Влада міст, де поки що гаряче, закликає своїх земляків почекати у безпечних осідках ще принаймні два тижні.

Отже квітню повернення бути!

Але де б не були ми – свято вірмо у нашу Перемогу, наближаймо її словом і ділом, підтримуймо доблесні Збройні сили України!