У квартирі надломлена тиша стоїть щоразу, коли він приїжджає додому. Дружина знімає з плити чайник, ніби робить щось надважливе, хоча просто Читати далі…
У столиці презентували документальний фільм «Звільнити слово». Про українських журналістів, звільнених з російського полону або тих, хто досі перебуває в неволі. Читати далі…
Нічний обстріл, ранок без води й електроенергії – за таких умов цього року відбувався щорічний благодійний різдвяний ярмарок «Charity Fair», організований
Зі студентами та викладачами столичного Грінченкового університету спілкувався Олександр Алфьоров – голова Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук, майор ЗСУ
Цьогорічне дослідження звичок споживання новин у світі «Reuters Institute (Digital News Report 2025» констатує: на медійному ландшафті все активніше господарюють соцмережі.
За даними аналітичної платформи «VoxUkraine», кількість українських студентів у західних університетах збільшилася з приблизно 21 тисячі у 2008 році до понад
Цьогорічний чоловічий тенісний турнір ATP у французькому Меці подарував українському тенісу історію, про яку говорити будуть ще довго. Віталій Сачко, здійснив
У другому етапі кіберспортивного чемпіонату «Starlabber Budapes Major 2025» , який приймав Будапешт, популярна гра «Counter-Strike 2» звела у поєдинкові українську
Класичні рядки Павла Тичини про далекі революційні збурення наповнилися новим змістом. Нині, як і століття тому, чимало сільських майданів знову гудуть: залишатися громаді вже у звичній «Українській православній церкві», яка, насправді, є російською і до того ж втратила канонічність, чи переходити у помісну Православну церкву України, визнану Вселенським патріархом?
З часу об’єднавчого Собору, на якому проголосили про створення ПЦУ, минає другий місяць. З понад дванадцяти тисяч парафій УПЦ Московського патріархату про перехід до Помісної української церкви заявили близько двохсот. Небагато? Подивімося уважніше.
У селі Плесецькому, що на Київщині, спілкуюся з настоятелем місцевого храму отцем Павлом. Традиційно тут відвідували російську церкву, а років з десять тому з’явилася громада УПЦ Київського патріархату. Спершу відправляли службу у маленькому вагончику, до якого сходилося зо кілька бабусь із сусідніх вулиць. З часом стараннями отця Павла постала ошатна церковця, в якій уже не проштовхнутися. На великі свята вірні заповнюють церковне подвір’я. Півчі на хорах завершують кожне богослужіння патріотичним молебнем-славнем Миколи Вороного: За Україну, За її долю, За честь, за славу, За народ!
Церковна громада не один раз збирала допомогу українським бійцям, а отець Павло доправляв її на східний фронт. На моє запитання чи приєднається сусідня парафія Московського патріархату до помісної української церкви, відповів:
– А для чого? Більшість селян уже давно ходять до нашої церкви. При
московській лишився твердий кістяк. По
правді, він не дуже нам і треба…
Сказане ще більше стосується містечок і великих міст. Тут в останні роки з’явилося чимало храмів вже колишньої УПЦ КП, яка сьогодні складає основу ПЦУ. Відбувається, здається, малопомітний, а насправді масовий перетік мирян з російської до української церкви. Тож кількість зареєстрованих приходів УПЦ МП не свідчить про наповнюваність її храмів.
Наростають переходи і сільських
парафій. Якщо у перший тиждень проголошення ПЦУ до неї зголосилося лише кілька
громад, то в останні дні січня щодня приєднувалося по шість-сім. І каменем
спотикання тут дедалі частіше стають місцеві священики російської церкви із
купкою «вірних», які вважають, що церква і майно належать виключно їм, а не
чисельній громаді.
Одіозний Митрополит Запорізький і Мелітопольський УПЦ МП Лука з якогось дива звернувся до Володимира Гряністого, голови Новомиколаївської районної держадміністрації. Чиновник начебто спокусився «сочевичною юшкою» – агітує за перехід до ПЦУ, а тому на нього чекає «духовна смерть» і «родове прокляття». Сильно сказано. Так і бачу, як митрополит Лука ще й ніжкою тупає та кадилом гупає…
Звісно, то не просто погрози. Летючі
загони «тітушок» у рясах вдаються до відвертого насилля. Ще недавно його ж так «боялися»
мироточиві російські церковники, а нині самі, наче оті хрестоматійні
«разбойнічкі», навкулачки відстоюють чистоту квасного православ’я.
Ось що трапилося у Писарівці на Вінничині. «На збори в сільський клуб прийшло понад 125
селян. Ми запросили місцевого батюшку і трьох людей з його оточення. Отця Сергія давно знаємо. Хотіли почути його думку
щодо приєднання до ПЦУ або неприєднання. Але в село з’їхалися невідомі люди в
рясах і цивільному одязі… Деякі говорили на жаргоні», – розповів сільський голова Дмитро Науменко.
Голова пояснив незнайомцям, що в клубі збори мешканців села, а не приїжджих «молодців», але з
півсотні «паломників» накинулися на чоловіка, вдарили по обличчю. Дісталося і
місцевому дільничному інспектору. Ось вона, «канонічєская законность» у виконанні
московських спецпризначенців.
Наприкінці січня набрав чинності Закон України, який регулює
порядок зміни підлеглості місцевих парафій та внесення змін до їхніх статутів. Церкви,
чий керівний центр знаходиться в країні, визнаній агресором, мають змінити
назву. Сказане стосується не лише УПЦ Московського патріархату, у статуті якої
зазначено про єдність із Російською православною церквою, а ще чотирьох релігійних організацій з назвами
Руська (Російська). На черзі й офіційна реєстрація Православної церкви України,
і поступове її визнання іншими помісними церквами. Через зазначені обставини перехід
парафій Московського патріархату до ПЦУ стане незворотнім, російська церква в
Україні перетвориться на маргінальну. А сама Москва із «третього Риму»
скотиться до рівня Сараю новітньої орди.
І наостанок. Каплиця полярників на антарктичній станції «Академік Вернадський» теж переходить під опіку Православної церкви України.
Справжня віра творить дива! Крига скресла і на холодному
полюсі. Зустрічаймо весну Українського православ’я!
Повідомлення, яким скликали на православне «паломництво» в Писарівку. Фото з мережі Інтернет.
Торік майбутня журналістка Соломія Сокур завдяки програмі мобільності поглиблювала фахові знання в університетах Бельгії та Латвії. Без відриву від навчання в
Рано чи пізно перед кожним студентом-журналістом постає питання вибору бази практики. І тоді доводиться визначатися з платформами: університетські чи зовнішні медіа.
Напередодні свята Святого Миколая станція столичного метро «Площа Українських Героїв» озивалася не лише гамором потягів а й величальним співом і бадьорими
Український письменник Артем Чех – із тих авторів, хто вибудовує ландшафт нашої сучасної літератури. Серед його поважних досягнень – численні нагороди,
Історія циклічна. Таке твердження критикують, але не погодитися з ним важко. Особливо, коли споглядаєш події сучасності. Ганебні для світової дипломатії роки
Світова тенденція: сучасні туристи більше прагнуть нових локацій, не надто популярних, але з багатою історією, пам’ятками культурами та незвичним досвідом. Серед
У перший рік повномасштабного вторгнення росіян в Україну місто Вроцлав, за оцінками Союзу польських митрополій, прийняло понад 250 тисяч українців. Це
Рената Товстенко, українська виконавиця, яка виступає під сценічним іменем Shmiska, в дуеті з Давидом Голубенком (Golubenko) випустили трек «Хто, якщо не
Того вечора у затишній мюнхенській книгарні «TREMPEL» господарював сучасний молодіжний український гумор – у «СТЕНДАПІ БАВАРІЯ». Стати глядячем цього дійства можна
Залишити відповідь