Прем’єра українського історичного фільму «Довбуш» режисера Олеся Саніна приурочили до 32-гої річниці Незалежності України. Це поки що найдорожчий вітчизняний кінопроєк: бюджет – 120 мільйонів гривень, 65 мільйонів з яких виділено державою.

Робота над кінооповіддю про легендарного опришка, героя Українських Карпат Олексу Довбуша тривала 10 років. Знімальний процес розпочався ще 2018 року, але через пандемію та повномасштабне вторгнення прем’єру фільму двічі переносили.

Перший показ відбувся ще й у Німеччині, мовою оригіналу з німецькими субтитрами.

Сюжет фільму заснований на реальних історичних подіях України початку XVIII століття, навколо повстання опришків проти польської шляхти. Брати Олекса та Іван Довбуші бажають помсти панам за вбивство своїх батьків, але кожен з братів обирає свій шлях. Обидва стають опришками, проте один прагне наживи, інший бореться за справедливість. Гуцули піднімають повстання і Олекса очолює його. Шляхта робить усе можливе, щоб знищити Довбуша.

Його кінообраз – справжнього українського героя: хороброго і відважного лицаря-боронителя рідної домівки – незримо перекликається із сьогоденням, із сьогоднішніми захисниками, воїнами Збройних сил України.

Він не страшиться дивитися у вічі смерті, бо для нього то смерть за свій край і народ.

Актор Сергій Стрельников прекрасно вжився в образ Олекси Довбуша, вповні передав глядачеві його потужну харизму.

Втім режисер фільму Олесь Санін зізнається: свідомо прагнув «дегероїзувати» ватажка опришків: «В моєму трактуванні сам Олекса Довбуш не хотів жодної слави, не хотів бути героєм, не хотів бути навіть опришком. В нього забрали можливість жити нормальним життям, відібрали свободу та його долю, і він змушений був за це боротися. І, власне, ось це історія про боротьбу і людину яку назвали героєм».

Знімали фільм у Карпатах, Львові, на Тернопільщині та в Києві. Серед неповторної краси української природи. У старовинних замках, наприклад, Свірзькому, що на Львівщині, в інших історичних локаціях: кінотворці намагалися передати атмосферу епохи опришків. У знімальному процесі одночасно залучали понад 500 людей в одній сцені, було створено і відновлено більш ніж 20 об’єктів тогочасної архітектури й елементів побуту. Деякі туристи, за словами Олеся Саніна, сприймали декорації фільму за справжні історичні пам’ятки – такими автохтонними вони були на вигляд.

Так найдорожче українське кіно стало ще й наймаштабнішим.