Неймовірно мужні, талановиті, веселі, кмітливі, працьовиті та майстерні. Це про нас, українців. Дарами, зрощеними на нашій землі, віддавна дивувався і смакував світ (ще два з половиною століття тому чумацькі мажі з України возили не куди-небудь, а до самого Парижа сушені груші, вишні  і сливи), наші уми приносять користь економікам десятків країн, наші юні генії здобувають лаври на світових олімпіадах, нашим артистам аплодують на всіх континентах, нашим співом милується людство. 

Солов’їні пісні українського народу зачаровували ще давніх чужоземних мандрівничих. Вік народної пісні визначити важко: на Чернігівщині знайдено музичний інструмент «тріскачку», виготовлений ще з кісток мамонта.

Воістину, мав слушність український письменник Микола Гоголь: пісні для нас «і поезія, й історія, і батьківська могила». Вона – знак нашої долі.

Так, без сумніву, доля наша ніколи не була легкою, але народ наш завжди спромагався ударити об землю лихом-бідою і заспівать веселіше.

Голос та звучання інструменту – те, що давало людям сили витримати скруту і недолю. Це ж  допомагало і розважатися. Після праці в полі українці могли під свої ж співи до досвітків танцювати – такими простими та легкими були мелодії. Чи не магія?

До речі, у цьому ж таємниця популярності українських естрадних пісень. Вони теж мають кілька нот в основі, що відтворюються куплет за куплетом. Такі секвенції захоплюють та змушують рухатися в такт мелодії –  такий простий секрет. А його знали наші пращури, і майстерно ним користувались.

Українці справді володіли характерництвом залишатися в піднесеному стані та ніби промовляти своєю творчістю до самої душі . Є в нашій музиці такі інтонації, які складно повторити іноземцю.

А ще знаєте, яка є цікавинка ? Скрипка – найпопулярніший акомпанемент до наших народних пісень і танців. Тут не тільки про Гуцульщину, де, як ми знаємо, популярні поєднання скрипки з цимбалами . Східний регіон використовував цей «плакучий» інструмент не менше. Хоча в наших піснях скрипка не плакала , а навпаки підбадьорювала та вселяла бойовий дух . Вона дуже гарно пасує до голосу українців та українок, які не поділяли у співі суто чоловічі і жіночі партії.

А які сенси є у піснях ! Тексти сповнені метафор та евфемізмів, приховували іноді солоні вислови і «срамні» описи.

Мельничко, мельничко,
Чого вертишся,
Чом до мене животом
Не обернешся?
Животом, животом,
Ще й воронкою.
Я до тебе з щупаком.
Ще з головкою.

Хоча не це знаменує нашу пісню – переважна більшість їх мистецьки і художньо насичені. І повідують про те, що вічно цінуватиме людство. Чи всі пам’ятають пісню з України на «Євробаченні» 2021 року? Нашумілий «Шум» від гурту  «Go_A». Для більшості вона може бути бути незрозумілою за мовою, і разом з тим близькою, навіть рідною – глибинними сенсами народного мелосу. «Шум» –  гаївка, народна весняна обрядова пісня. Обрядово-символічним є сіяння конопель, міфологічним – закликання духів природи, розважальним – мелодія колективного танку.

Український пісенний фольклор є абсолютно унікальним у своїй різноманітності . Мало який народ може похвалитися окремою піснею під кожен місяць року, свято чи буденну ситуацію.

Сьогодення – свідок: ми вміємо користуватись національними  талантами та плодами тяжкої праці. Українці, як ніхто інший, цінують традиції предків. Наші пісні були і залишаються непереможною  зброєю. Такою , яка захищає свідомість і дозволяє не опускати руки . Співали козаки в походах на москалів ,  дисиденти у в’язницях , революціонери на майданах у різні роки. Співаємо і в час війни, між запеклими боями. «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине!»