Війна вигнала закордон майже 7 мільйонів українців. Втративши домівки, люди вирішили, що найкраще переїхати до іншої країни, де «не чутно постійного виття сирени, в небі не літають крилаті ракети, немає загрози життю для всієї родини». Приблизно так пояснювала своє рішення Анна, мешканка Енергодара Запорізької області. Це місто, до знаходиться найбільша в Європі АЕС, рашисти окупували 5 березня.

Анна разом з мамою та сестрою-школяркою дісталася Норвегії. Уряд цієї країни дуже лояльний до біженців. Українці можуть проживати в номерах готелів, власники яких, отримують за це державне фінансування.

Анну і її рідних поселили в тримісний номер готелю. Це на півночі Норвегії. Подякувавши адміністрації, вони залишили речі та пішли до магазину, адже дорога була нелегкою. А коли повернулися, застали у своєму номері ще одну сім’ю. Їх також поселили в той же номер. Уряд Норвегії платить за кожного прийнятого біженця, і власник готелю вирішив стягнути з держави побільше грошей.

Звісно, такі умови не підходили нікому, бо як же всімох нормально проживати в однокімнатному тримісному номері? Коли Анна попросила адміністрацію готелю переселити їх, їй відповіли, що вільних номерів для переселенців немає, але вони можуть зняти тримісний номер… за 2800 Є на тиждень. В таких умовах Анна прожила чотири дні, а далі їхні сусіди переїхали до своїх знайомих на захід Норвегії.

Фінансова допомога

Уряд цієї країни виплачує допомогу для дорослих у розмірі 1800 Є на місяць. Пристойна сума. Але не все так просто – через дорожнечу життя. Ціни в Норвегії одні із найвищих у Європі. Так, півлітрова «Coca-Cola» коштує за курсом євро від 32 до 195 гривень, пачка сигарет відомого бренду – 298 гривень, молоко – 70 гривень. Переважна більшість українських чоловіків залишилась удома: хтось воює в ЗСУ і теробороні, а хтось піднімає економіку… Це вже відомо майже всім: для забезпечення одного військового потрібна праця мінімум 12-ти цивільних.

Батько Анни також залишився в Україні, переїхав до Кривого Рогу, пішов працювати. Він розуміє, що родині потрібно надсилати кошти. Але це не так просто, бо діють заборони від НБУ. СВІФТ-переказ, переказ через міжнародні платіжні системи, купівля онлайн валюти, купівля валюти готівкою тимчасово призупинені постановою №18 НБУ від 24 лютого 2022 року. Якщо пояснити простими словами – у перший місяць війни батько фактично не міг фінансово допомогти сім’ї.

Є ще quazi-cash-операції, купівля валюти на «чорному ринку» за курсом 37 грн за 1Є. Але quazi-cash-операції НБУ теж заборонив, пояснюючи це виведенням великих об’ємів гривні закордон. Після цього пішла велика критика на голову НБУ Кирила Шевченка. І тоді через каси банків частково дозволили продаж іноземної валюти та P2P-перекази на картки закордонних банків.

Здається, тепер з переказом грошей не  мало би бути проблем. Але у банків уже був готовий варіант відмови: мовляв, немає валюти для продажу. І знову треба було йти на «чорний ринок». А на Р2Р-перекази спершу встановили ліміт 100 000 гривень на місяць, а станом на 31 травня 2022 року, ліміт зменшили до 15000 гривень. Якщо пошукати найкращий курс, то вдасться переказати 430 Є. За ці кошти родина в Норвегії повинна вижити місяць.

У службі підтримки «Приватбанку» порадили: якщо потрібна більша сума, попросіть друзів, що б ті поділилися з вами своїми лімітами. Банк вирішив, що це найкраще усунення проблеми.

Хтось може мені заперечити: дозволили СВІФТ. Так, справді, але читайте уважно, які саме платежі дозволили для цієї міжнародної системи грошових переказів: послуги (медичні, лікування, навчання), аліменти, штрафи, податки, збори на допомогу армії. Дивно, але чомусь немає серед цього ДОПОМОГИ РОДИНІ! Звісно, велику суму можна спробувати передати з водієм автобуса, проте ніхто не гарантує безпеку такої «транзакції».

Бізнес в Інтернеті

Загалом, рівень доходів громадян зменшився втричі. Звісно, у когось ще більше. Моя команда займається арбітражем на криптовалютному ринку. Раніше це був пристойний дохід, але, як і всім, для виплати заробітної плати, потрібно було тримати гроші у національній валюті. Проте  ФОПам на цьому ринку реєструватися не обов’язково, адже досі немає визначених податків для операцій з криптовалютою. І що ми отримали в день війни – не можемо поповнити біржу, адже ці операції тимчасово призупинено вже згаданою з постановою НБУ.

У тих, хто зайнятий цим видом діяльності, таке рішення викликає бурю емоцій, адже курс на Р2Р криптовалютних бірж становить 35,7 гривні за 1 віртуальний долар (USDT). Тобто, щоб мати актив для торгівлі, треба переплачувати 20%. І для збільшення об’єму торгівлі, такі операції потрібно проводити досить часто.

Україні не вистачає власних коштів для ведення війни проти окупанта. То чи не було б доречнішим дозволити операції з криптовалютою з визначеним лімітом на місяць, запровадивши податок для подібних видів операцій? Хто програє від такої заборони більше – Україна чи арбітражник? Спекулянти знайшли декілька дієвих способів обійти цю систему: відкривають рахунки у закордонних банках, знаходять агрегатора – людину, чи компанію, яка проведе платіж на біржу, та продають USDT за власним курсом. І роблять декілька таких «кругів», щоб вийти в хороший плюс.

Ті, хто дочитали до цього моменту, сподіваюся, ще не забули, що ліміти українських банків на Р2Р-перекази складають 15000 гривень. Об’єм падає, і якщо змін не відбудеться, USDT на p2p коштуватиме понад 50 гривень за одну одиницю. Держава не отримає з цього і копійки податку, тобто бюджетних надходжень. А банки не отримають тих комісійних доходів від платежів. То чи виграє Україна від такої заборони?

НБУ конче необхідно змінювати свій стратегічний план підтримки гривні. Пам’ятаємо, що війна, але у більшості випадків війною керують гроші. Україні вони потрібні. У нас сильний народ, допомагає чим може, але потрібна нова чітка система. Мабуть, ніхто не проти платити податок, але платити його за те, що займаєшся своєю справою без державних «палиць у коліщата».