Вона приходить неочікувано, викликаючи виражений дискомфорт: мимохіть з‘являється страх втратити контроль, а подекуди і страх смерті. Йдеться про панічну атаку – різкий напад розпачу, який досягає свого піку впродовж декількох хвилин.

Для того щоб краще розібратися з рівнем обізнаності українці, багато спілкувалася зі своїми друзями. І дійшла висновку: розуміння є, але усвідомлення панічної атаки як серйозної суспільної проблеми майже ні в кого немає. Ось деякі міркування, які чула на цю вельми делікатну тему: «Все, що знаю про панічну атаку – це те, що людину охоплює страх і вона починає відчувати нестачу повітря. Нещодавно сама бачила, як у торговельному центрі молода дівчина просто сіла на підлогу, в неї почали тремтіти руки й вона нібито показувала, що відчуває задуху». « Панічні атаки – це психологічна травма, різка поява страху. Людині стає важко дихати, серце б‘ється надзвичайно сильно і можна зомліти (ну, принаймні, про таке читала в художніх творах)». «Взагалі це тема, в якій компетентні тільки лікарі. Як на мене, це реакція організму на певний стрес, яку неможливо контролювати». «Панічна атака – це стан постійного страху. Наприклад, за своїх близьких, коли вони не поряд. Страх сковує всі думки, і ти живеш в постійному очікування чогось поганого. Людина стає заручником страху і впоратися з цим вже не може. В таких випадках здатен допомогти тільки кваліфікований психолог».

Це думки «людей збоку». А ось що розповідає жертва періодичних панічних атак: «Нікому такого не побажаю. Це було давно, але з побічними ефектами я борюсь і досі: в громадських місцях у мене можуть почати тремтіти та підкошуватися ноги. Це стан, коли ти зовсім нічого не відчуваєш окрім страху. Ти нібито плачеш, нібито задихаєшся і нічого не можеш з цим зробити. Парадокс у тому, що і тобі ніхто не допоможе, адже все це – лише у тебе в голові».

Панічні атаки стали злими попутниками пандемії та локдаунів. Депресія, тривожність, апатія, зрештою напливи страху можуть переслідувати людину ще впродовж кількох місяців після того як вона перехворіла на COVID-19. Науковці Оксфордського дослідницького центру здоров’я та біомедицини Великобританії проаналізували історії хвороби 60 тисяч пацієнтів, які спізнали ковід у легкій формі. У 18%, тобто практично в кожного п’ятого, виявили тривожність, депресію або безсоння., Керівник дослідження Пол Харрісон, професор психіатрії, припускає, що люди, які перехворіли на коронавірусну хворобу, можуть піддаватися більшому ризику психічних захворювань.

Гірким досвідом про цей стан поділилася на своїй сторінці в Іnstagram українська співачка Злата Огнєвич: «Можливо, ви помічали за собою, що напад тривоги може прийти до вас несподівано? Спокійний день, багато різних справ, і різко настає паніка. Ви не розумієте, що відбувається і боїтеся, що це повториться знову, а страх ще більше провокує напад. Лікарі з‘ясували, що розвитку захворювання часто сприяють серйозні потрясіння, які траплялися раніше, надмірне навантаження, стрес. Навіть під час вагітності можливі панічні атаки. У моєму випадку такі атаки трапляються через стрес і надмірне навантаження…». Злата далеко не одинока в своїх одкровеннях. Подібними тривогами про свій душевний стан ділилися MÉLOVIN, Анна Трінчер, Анатолій Анатоліч, Євген Кот, Jerry Heil.

На думку Світлани АРЕФНІЇ кандидата психологічних наук, сімейної психотерапевтки, панічні атаки – невротичний розлад, при якому в людини виникають раптові та незрозумілі напади паніки, підвищеної тривоги, дискомфорту з різними соматичними (вегетативними) симптомами. Кожен з нас у певних ситуаціях може відчувати тривогу. Такою здебільшого є реакція організму на стрес або небезпеку. Але коли відчуття тривоги і страху виникає без видимих причин – це однозначно свідчення панічного розладу.

– Тут комплек різних біопсихосоціальних факторів, – зауважує фахівець. – Це може бути хронічний стрес, проживання втрати, незавершені гештальти (постійний тягар нерозв’язаних проблем), невміння або блокування вираження негативних переживань, емоцій. А ще багато чого  залежить від особливосте людини, її характеру, темпераменту. Тут страхи і переживання за свої досягнення, здоров’я і безпеку. Це може підкріплюватися і низкою інших захворювань. А все разом знижує психологічного захисту організму.

– Пані Світлано, які найголовніші прояви панічної атаки?

– Симптоми, що супроводжують панічний розлад, можуть бути і фізіологічними, і психологічними. Серед симптомів першої групи – підвищене потовиділення, відчуття задухи і запаморочення, нудота, сухість у роті, озноб, підвищення серцебиття, дискомфорт у ділянці живота або грудей, дзвін у вухах, відчуття клубка в горлі. З-поміж психологічних симптомів – підвищений рівень тривожності, страх повторення панічної атаки (страх страху), безумства і навіть смерті. Страх залишатися одному, втратити контроль над собою… Страх того, що це буде тривати вічно.

– А наслідки атаки? Які вони?

– Передовсім у людини з’являються різноманітні фобії (соціофобія, клаустрофобія,) Це може стати причиною зміни якості життя, втрати роботи і працездатності, самостійності та відповідальності. Проте слід усвідомити: від панічних атак ніхто не помирає, вони, звісно, завдають максимальний дискомфорт, однак не несуть фізичної шкоди.

– Довго триває така атака?

– Від п’яти до двадцяти хвилин, іноді – до години. Виникати може в непередбачуваних місцях, у різних ситуаціях: людне метро, тісний вагон, конфлікт… І просто коли людина відчуває дискомфорт. Частота атак також суто індивідуальна.

– Як протистояти таким атакам?

– Зробіть трикутник з долоньок або візьміть поліетиленовий пакет і подихайте в нього, вдих носом і видих ротом; почніть активно рухатися, присідати, стрибати, постукайте стопами об поверхню, щоб розігнати гормони стресу; сфокусуйтеся на будь-якому предметі або частині тіла, відволікаючись від тривоги; повторюйте собі установки: «Все добре… Нічого страшного… Це зараз мине». Зосередьтеся на зовнішньому середовищі, музиці, звуках; подумайте про приємне, згадайте приємні події, картинки…

Якщо ж ви стали свідком, не залишайте цю людину на самоті, спробуйте разом глибоко дихати і в жодному разі не давайте ніяких медикаментів для зняття панічної атаки! Треба пам’ятати головне: жодна панічна атака не стала причиною смерті людини. Але до медиків обов’язково варто звернутися – спочатку до лікаря-терапевта, для визначення причин виникнення панічних атак, а вже він направить до психіатра, психотерапевта чи психолога, залежно від симптомів хвороби. Психотерапія покликана зменшити кількість нападів паніки й ослабити симптоми. Когнітивно-поведінкова терапія та гіпноз ефективні для встановлення причини виникнення проблем і як методики лікування – за допомогою рефлексії, навчання методам розслаблення і самоконтролю.  Вкрай важливо, щоб люди, які переживають панічні атаки, не замикалися в собі, ділилися з близькими або фахівцем (психотерапевтом) своїми переживаннями, шукали і бажали підтримки, пробували фокусуватися на хорошому, цікавому, шукали свої ресурси, джерела задоволення і насолоди життям. Тоді панічні атаки втратять силу.

* * *

Отже, друзі, подякувавши фахівцеві-медику, пам’ятаймо: панічна атака – це наслідок нашого поточного фізичного чи психологічного самопочуття, на яке, безумовно, впливають  конфлікти, сумні та трагічні події, будь-що, що викликає тривогу. Панічна атака не смертельна. Головне – навчіться їх розпізнавати та проживати. І дихайте, дихайте, дихайте на здоров’я!