– Вони, «умніки», прийняли карантин, а нам тепер по магазинах бігай…
– Ага, ага… Ондо як крупи з полиць розгрібають.
Дві жіночки посеред торгового залу гучно скрушаються наболілим.
– А ви будьте розумнішими, не бігайте і не розгрібайте.
Це вже я не витерпів, кинув своїх п’ять копійок.
Одна з жінок, закопиливши губу, відвернулася.

Що й казати, дай нам лише привід – чи то вигаданий кінець світу, чи реальну пандемію – і ми найперше миттю виметемо з полиць магазинів навіть мишачий запах: ошаліло згребемо не лише продукти, а й свічки з електролампочками. Моя старенька запаслива сусідка ще й досі лупає скелю скам’янілої солі – від минулого пташиного грипу! Цього разу «хітами» охочих бенкету в час чуми став туалетний папір, парацетамол і навіть хлорка.

Зауважу, «запасання про чорний день» – не така й погана звичка. А в нинішніх умовах, щоб зайве не потикати на вулицю носа, добре мати запас і в холодильнику, і на полиці. Але якоїсь миті, непомітно наша розсудливість поступається паніці, ми перестаємо критично мислити, наганяючи страхи та фобії. Біжимо, висолопивши язика, кудись світ за очі, бо там нібито ще є те, що нам, не дай Боже,  колись може придатися!

І ось уже не перший тиждень гуляє «правдива» звістка, поширена повітряно-крапельними нашіптуваннями про «сорок тисяч українців, хворих на коронавірус». А тут ще й землячка ділиться в інтернеті побаченим в Італії: пацієнтів не встигають доправляти до лікарень,  бракує ліжок і ліків. І висновок: якщо таке в багатій країні, то що чекає на бідну Україну?!  З телеекрана одна принципова ведуча запускає «ютуберське» відео  у якому лунає «професійний» діагноз: у літаку, що прилетів до Києва, троє з коронавірусом, щонайменше. Чому не п’ятеро? Може, для декого настав час працювати не журналістом, а Кашпіровським? Звісно, тести жодного хворого не виявили. Зате про передачу довго ляскали язиками, блогер, вловивши «хайп», одразу «підняв» кілька десятків тисяч підписників…

Чому ж тоді ми дивуємося, що до квартири буковинки, чоловіка якої помістили  в лікарню лише з підозрою на хворобу, прийшли небайдужі, вимагаючи і її відправити в обсервацію? Сміливі, не побоялися під вікнами підхопити смертельний вірус! Коли людина думає емоціями, навіяними незнанням і страхом, розум з логікою наче вітром здуває.

Як ми обурювалися деяким новосанжарцям, що стали барикадою на шляху перших евакуйованих з Китаю, батьківщини епідемії? А в тому і ми винні, бо начиняли суспільну думку панічними чутками, вигаданими  «діагнозами» і «статистикою». Тепер ці настрої боком вилазять.

Винні наші урядовці, нинішні вкупі з колишніми. Замість того, щоб готуватися до епідемії, напрацювати план карантинних заходів, закупити обладнання і ліки, відставлена міністерка охорони здоров’я  два тижні забурювалася на карантині у Нових Санжарах. Вчилася грати у настільний теніс. Щоправда, ув’язнилася туди не сама, а за наполяганням нашого Президента: мовляв, так буде менше паніки…

Новий уряд ледь не щодня «турборежимить» новими обмеженнями й заборонами, що не додає рішенням переконливості. Трах-бах –закрили, наприклад, метро, нібито організували додаткові наземні перевезення за його напрямками. Тепер у «годину пік» вдячний за турботу народ бере автобуси і тролейбуси приступом. Де логіка? Адже в Києві, як і будь-якому місті чи містечку, крім медичних закладів, банків і продовольчих магазинів, працюють комунальники, транспортники, правоохоронці, харчовики! Деякі цілодобово.Чимало в Україні підприємств із безперервним циклом виробництва чи таких, на зупинку яких потрібен час. Як же людям добиратися на працю?

Гарне розпорядження, щоб в одну маршрутку не більше десяти пасажирів, і щоб кожен у масці. А де взяти стільки транспортних засобів? Вже не кажу про маски. Ті, що донедавна аптеки продавали за копійки, спритні діляги давно сплавили за кордон, а зараз маску і за двадцять гривень під сонцем зі свічкою не знайти…

Не стверджуватиму, що якесь із заборонних рішень уряду не витримує критики. Державні керманичі, очевидно, діють на випередження. Але в усьому потрібна хоча б мінімальна поетапність  поступовість, якась підготовча робота. За дві доби заборонили внутрішні перевезення, і громадяни, які відпочивали, лікувалися в санаторіях, застряли в дорозі… Оперативно припинили міжнародне авіасполучення, а тепер чартерами доправляємо з-за кордону співгромадян. Тисячами. Непродуманість, неорганізованість, нескоординованість дій лише додають хаосу, вселяють в суспільство невпевненість і тривогу.

Безперечно, на нас чекають нові і таки драматичніші випробування. Ми лише йдемо до короновірусного апогею. На жаль, не оминемо біди-лиха. Але наші панічні страхи, безпорадні голосіння тут нічим не допоможуть – тільки зашкодять.  А порятують організованість, відповідальність, самодисципліна. Почніть з простого: частіше мийте руки, пошийте з марлі маски. Не на гвіздок чи поличку – на обличчя. Собі і близьким. Для цілоденного носіння. А ще допоможуть розсудливість і зваженість. Поцікавтеся симптомами небезпечної недуги, запасіться найнеобхіднішими ліками, продумайте, як найперше діятимете, до якого лікаря чи лікарні звернетесь, коли, не доведи Боже, відчуєте недугу.

Впевнений: нашою мудрістю, витримкою, обачністю ми і з цього підступного вірусу гуртом зіб`ємо його корону!