Мар’яна Василик навчається в Німеччині на магістратурі за програмою «Британські студії». Їй 22 роки, 9 з який вона захоплюється важкою атлетикою.

– Десятилітньою прийшла до спортзалу, – згадує Мар’яна. – З тринадцяти займаюся спортом усерйоз, а в чотирнадцять уже брала участь у змаганнях.

– А що надихнуло в такому юному віці піти до спортзалу?

– Тоді хотіла трохи скинути вагу. Спочатку мене там приваблювала просто фізична активність, але згодом почала додавати навантаження, підіймати важчі гантелі, штангу. А далі задумалася, чому б цим не зайнятися професійно? Вирішила почати з пауерліфтингу.

– Чому саме з нього?

– Тоді я ще не знала, що таке важка атлетика. Та й у спортивному залі, який відвідувала, нею не займалися. Тому почала з пауерліфтингу, а потім тренер направив мене в інший зал, державний. І саме важкоатлетичний. Там мене і «переманили» у важку атлетику. Вже після перший змагань зрозуміла, що вона мені подобається більше.

– Є помітна різниця між цими видами спорту?

– Вони схожі. Проте пауерліфтинг значно комерціалізовано. Важку атлетику активніше підтримує держава. Більше спортивних шкіл цим займаються. Тому мені було цікаво їздити на змагання – навіть через конкуренцію.

– Що з приводу гендерної рівності на тренуваннях?

– Гендерної дискримінації ніколи не відчувала. Хлопці і дівчата були хороші. Ми взагалі любили на щось вдарити об заклад чи позмагатися, організувати якусь «зарубу».

– Як рідні поставилися до твого захоплення спортом?

– Мама мене повністю підтримувала. Бабуся казала, що це «нежіночий спор», але нічого проти не мала, а дідусь мій прямо захоплюється мною. Постійно розпитує, коли змагання чи як вони пройшли.

– Які маєш спортивні досягнення?

– Тричі була чемпіонкою України з паурліфтингу і тричі бронзовою призеркою Чемпіонату України з важкої атлетики. У 16 стала майстром спорту з важкої атлетики.

– Чому, зрештою, не захотіла зробити спортивну кар’єру?

– Вирішила, що все-таки хочу дізнаватися щось нове та цікаве, мати знання, а не тільки бути на зборах та змаганнях.

– В Німеччині вдається тренуватися?

– Так. Але ці  тренування радше «для себе». Тут я навчаюся, працюю редактором. Мені подобається розвиватися всебічно та досягати чогось нового. Планую і далі займатися спортом, але тепер це скорше для власного задоволення.