Яскрава ялинка, святковий стіл, друзі, родина, сніг за вікном, різдвяна музика та запашний стіл… Уявили? Вітаю, ви зловили хвилю ностальгії.

Кривава війна, яку розпалила росія, теж спричиняє неабиякий сум за «минулим життям». Наша психіка намагається адаптуватися до нових реалії та в цьому їй допомагає магічна ностальгія. Що кажуть про неї науковці та психологи? Чи безпечна вона? Та чи було «раніше краще»?

Ностальгію науково ідентифікували ще  XVII столітті. Швейцарський лікар Іоганн Хофер помітив, що моряки через певний час починають сумувати за родиною, друзями, батьківщиною. У них зникало бажання працювати, починалися безсоння та апатія. Так виникла нова «хвороба»: з грецької «nostos» – бажання повернутися додому та «algos» – біль від неможливості це зробити. З ХІХ століття, коли розпочалися великі міграційні процеси, цивілізоване людство вже знало ностальгію в обличчя. І розуміло, що вона може заскочити кожного і за різних обставин.

Науковці Саутгемптонського університету Великої Британії Костянтин Седікідєс та Тім Вільдшут довели: цей стан не обов’язково спричинює виїзд з батьківщини. Ностальгію може наслати холод, нудьга, самотність – усе, що пригнічує настрій.

Польські вчені Моніка Прусік та Марія Левицька дослідили, що явище «раніше було краще» аж ніяк не стосується минулого. За певних обставин мозок активує спогади про те, чого нам бракує тут і зараз. Напевно, багато читачів згадають своє – як пригнічений настрій змушує думати, що колись життя було яскравішим. Але згадаймо: тоді, у тому «колись» ми так само ностальгували за чимось чи кимось. Цей ефект називають «рожевою ретроспекцією».  Чи добре знайомими «рожевими окулярами».

Чи безпечно це?

Ті ж таки британські науковці дослідили, що люди, які частіше відчувають ностальгію, мають більше мотивації, оптимізму та креативності. А іншим своїм експериментом довели, що люди, схильні до ностальгії, мають менше меланхолійних думок, мріють про майбутнє та рідше думають про смерть.

Хтось, можливо, запитає, чи варто ностальгувати за тим, чого ніколи не відчував? Науковці однозначно стверджують: варто! Молодь вповні може думати про чудові роки популярності диско, рок-н-ролу, кому що до вподоби. Навіть якщо вони не відчули ці роки фізично. Як таке можливо? Нейрофізіолог Феліп де Брігар припускає, що існує «мережа пасивної роботи мозку», яка може накладати наші спогади про те, що насправді відбулося, на далеке минуле. Такий вид ностальгії отримав назву «анемойя».

Ефект спогадів, яких насправді не було, таїть небезпеку. Політики, оратори та журналісти можуть використовувати його на свою користь шляхом пропаганди. Вона створює ілюзію, що нині все погано, а от «раніше було краще». До прикладу, російська дезінформаційна машина, яка видає за факт спотворене, неприкрито маніпулює думками людей. Тому багато росіян ностальгують за Радянським Союзом і готові його відновлювати – «денаціоналізуючи» і «демілітаризуючи» танками та ракетами колишні «братні республіки» мертвого СРСР.

Чи існують ліки від цього?

Щоб людина не сумувала за часами, яких фактично не існувало, вона мусить знати реальну історію минулого і вміти протидіяти дезінформації. Від того залежить, що принесе їй ностальгія – користь чи шкоду.  Врятує душу у складні часи чи закопає її у небуття.