Автори передачі «Свідок», як і натхненники-ідеологи  її засновника – телеканалу НТН, намагаються дотримуватися заявленого формату: вбивства, шахрайства, трагічні чи курйозні випадки, резонансні події. Звісно, є у цій програмі і соціально важливі та й цікаві сюжети. Як наприклад, про ініціативу львів’ян позначати пішохідні переходи поблизу шкіл додатковими інформаційними знаками. Сподіваємося, водії будуть уважнішими. Відстежували репортери й епопею з початком опалювального сезону.

Зрозуміло, ніщо людське програмі не чуже. Хоча чомусь якраз чуже і навіть відчужене тут шанують, як своє, рідне. Ось вечірній випуск двадцятого листопада. Його творців, схоже, ошелешила смерть Євгена Осіна. Хто такий? Ведучий пояснює, що то російський співак, який був популярний років з двадцять (!) тому. І нагадує один із його «зіркових шлягерів» – «Плачєт девушка в автоматє». Овва! Яким боком той Осін і його «дєвушка» до України? Що в ньому і його творчості значущого? Дізнаємося  від «Свідка», що в останні роки той архівний «шлягермейстер» не просихав. Не інак – натяк на глибокі традиції російського шоу-бізнесу?

Мабуть, для балансу інформації далі журналісти «Свідка» завели балачку про призабуту «рідну», мукачівсько-львівську  Лоліту Горелик, а в миру російського шоу-бізу – просто Лоліту. Виявляється, у Білорусі цій співачці стало зле. Та так, що вона, бідака, присіла на сцені, тримаючись за мікрофон. І знову за кадром лишилося найголовніше. Нагадування, що через підтримку російської агресії  колаборантці від естради заборонили в’їзд в Україну.

А далі у «Свідку» розгорнули сюжет про «легендарного актора, режисера і сценариста, улюбленця мільйонів жінок Олексія Баталова», якому  могло б виповнитися 90 років. Що ж, актор він справді талановитий, про що свідчать не лише радянські, а й міжнародні нагороди. Але, як давно помічено, геніальність частенько парується зі злодійством. І високий талант ніколи не слугував індульгенцією, коли катюзі віддавали по заслузі. Маємо приклади позбавлення Нобелівських премій тих лауреатів, що схвалювали нацистський режим Гітлера. Авторка сюжету каже, що Баталов не грав негідників. Так то ж у кіно, а в житті?

А в житті «легендарно» підтримав анексію Криму, підписавши відомого листа російських митців-щовіністів. Про таку «геніальну» ганьбу Баталова в сюжеті анічичирк.

За яким дивом «Свідок» тягне своїх глядачів у мокшанське «культурне» болото? Саме в болото, бо якби йшлося про зразки світового надбання, а не про путінську трясовину, то редактори інформаційного випуску могли б для розповіді, наприклад, вибрати справді легендарну балерину Майю Плісецьку, яка теж народилася 20 листопада. Її батьків репресували, і світова прима все життя несла відразу до радянської системи. Вважала, що комунізм гірший за фашизм, бо злочини фашизму розкрито і засуджено, а злочини комуністичного режиму тривалий час приховувалися. Зрештою, цього ж таки дня народився і Генріх Ягода, активний співучасник страшного більшовицького терору. Як  керівник ОГПУ-НКВС він був одним з організаторів Голодомору в Україні. Але ні про Ягоду, ні про його злочини, що поклали в землю мільйони українців, яким оддаємо шану пам’яті в останні дні листопада, місця в передачі не знайшлося. Як не знайшли  наступного дня редактори «Свідка» інформаційного приводу і можливостей, щоб згадати про злочини режиму Януковича. День Гідності і Свободи вечірній випуск передачі обійшов мовчанкою. Хоча злочини, скоєні  проти учасників Майдану, цілком відповідають формату програми.  Зате глядачам запропонували сюжет із США про наближення Дня подяки і про те, що американський президент помилував двох індичок…

Схоже, редактори і журналісти «Свідка» приглядаються до подій і фактів не через збільшувальне скло, щоб помітити найменші деталі і дрібниці, а через призму, яка переломлює дійсність, спотворює інформаційне поле. Тут навчилися заплющувати очі на очевидне і бачити надумане, зате бажане. Через власну призму, а точніше виключно з позицій УПЦ (МП), «Свідок» висвітлює процеси, що відбуваються сьогодні в українському і світовому православ’ї.

«Українська православна церква припинила євхаристичне спілкування з Константинопольским патріархатом – таке рішення собору єпископів УПЦ. А обіцяна зустріч Президента України та єпископату УПЦ так і не відбулася.

Глава держави не приїхав до Києво-Печерської Лаври, де на нього чекали 83 єпископи з усіх українських єпархій». Так анонсував черговий сюжет ведучий, що працював у вечірній студії 13 листопада.

Воно-то так, та трішечки не так, сказав би Квітчин Шельменко. Бо зустріч мала відбутися в Українському домі. Місце завчасно узгодили з єпископатом УПЦ (МП). Але саме інша висока сторона так і не з’явилася, поставивши Президенту ультиматум: лише Києво-Печерська лавра. Після студійної «підводки» сюжет починається відеорядом з Українського дому і журналістка за кадром резюмує: «Але за кілька годин виявляється, Глава держави на зустріч так і не приїхав».  Кілька пересмикувань – і новина виглядає, як правда, хоча у ній не одна ложка брехні. Про те, що пізніше три ієрархи УПЦ (МП) зустрілися з Президентом, у передачі «чесно» промовчали.

Годі говорити, що журналістські стандарти, професійна етика, особливо коли йдеться про дражливі для суспільства питання, вимагають зваженості, точності, надання слова іншій стороні.

А наш «Свідок»? Якийсь він косоокий та підсліпуватий. Чи, може, бачити йому п’ятаки на очах заважають? З кишень панів Фірташа й Льовочкіна.