То що ж то за штука – журналістика? Кожен причетний має власну відповідь. Хоча існує загальноприйняте визначення її приналежності: творча спеціальність. До таких, зазвичай, зараховують літераторів, художників, акторів, композиторів, співаків… А ось журналістика у цьому сонмі, як кажуть, «на грані».

З одного боку – професія, в якій безталанному буде однозначно некомфортно, але з іншого… Активні, але малограмотні та й, відверто кажучи, бездарні і тут останнім часом почуваються доволі впевнено. Особливо у сфері телевізійній. І хоча у день професійного свята не прийнято говорити про «зворотній бік професійної медалі», обійтися без цього не можу, бо вірний журналістському принципу – об’єктивності.

Отже – творчість чи набуте ремесло? Якщо міряти за найвищими лекалами – звісно, творчість! Але й без професійних азів тут не обійтися. Таким чином, наша професія – синтез таланту, дарованого Богом, і теоретичних та практичних навичок, залежно від індивідуальної працездатності та бажання вчитися.

А ще журналіст, на моє глибоке переконання, має бути людиною совісною. Відсутність совісті чи нехтування нею може перетворити цілком талановиту, професійну людину в того, що продав душу дияволу. І неважливо хто той дідько: олігарх, політик, місцевий князьок… Важливо, що талант часто починає прислужувати злу, ігноруючи сталі принципи людяності, справедливості, порядності, взаємоповаги… Той-таки «диявол» останнім часом найбільше потребує саме наших журналістських душ.

Нині найвищі «зразки» перевтілення журналістів у реальних медійних зарізяк демонструє російська пропаганда. Не гребуючи геббельсівськими шпаргалками, ці «слуги диявола» перекручують реальність, змушують мільйони довірливих споживачів їхнього «продукту» жити в системі «кривих дзеркал». Бути нині журналістом в Росії – надзвичайно велике випробування. Хоча й там є свій День журналіста, коли нагороджують найвідданіших лакеїв.

На щастя, наш День журналіста не збігається з їхнім. Але, чого гріха таїти, випробувань прислужництвом і для нашої журналістики не бракує. Такі реалії життя. Такі реалії нашої професії.

У Наш День зичу всім причетним до нелегкого, але справедливого й чесного журналістського хліба Незрадливості!

Не зраджуймо самих себе, власні життєві принципи, норми людської моралі! Не забуваймо, що Бог це Совість, а Совість – Бог. Нехай наш професійний внутрішній цензор не дає нам хибити, легковажити, впокорюватися злу чи видавати його за добро… Знаймо, що окрім матеріального світу є світ духовний. І він – вищий.

З нашим святом, бувалі, терті, биті, але непідкупні і незрадливі Колеги! З вашим днем, славна журналістська грінченківська юнь, – ваше випробування святом іще попереду!