Цей термін увірвався в наше життя не так давно, хоча явище, яке це слово відображає, було й раніше.

Ось як про нього пише Вікіпедія:
Булінг (від англ. bullying — залякування, цькування, задирання) — різновид насильства; навмисне, що не носить характеру самозахисту і не є санкціонованним нормативно-правовими актами держави, довготривале (повторюване) фізичне чи психологічне насильство з боку індивіда чи групи, які мають певні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні тощо) стосовно індивіда, і що відбувається переважно в організованих колективах з певною особистою метою (наприклад, бажання заслужити авторитет у бажаних осіб).

Ніде правди діти, тривалий час у вітчизняних навчальних закладах ці «безвинні ЧП» вважалися «внутрішньою» проблемою, яка неохоче виносилося за рамки шкіл або вишів. Десь глибоко в колективах вважалося, що будь-якій дитині варто навчитися розв’язувати такі вузли власноруч, щоб у майбутньому вміти за себе постояти, мати навички домовлятися та розвивати терпіння. Звичайно, немає нічого страшного в незначних суперечках, які вирішуються дітьми методом перемовин та компромісу без втручання дорослих. Проте, коли у суперечки втягуються одні і ті самі люди, а конфліктна ситуація переростає в цькування на постійній основі – це вже тривожний дзвінок.

Виявити випадки насильства в закладах освіти доволі непросто. Передусім тому, що булінг ховається зазвичай там, де немає контролю і нагляду дорослих, зокрема і у сфері електронних комунікацій. А свідки його – люди щонайменше байдужі. Такі собі пасивні співучасники, може, й мимовільні, але співтворці зла.

Булінг і конфлікт: у чому різниця?

Від звичайних буденних конфліктів булінг відрізняється характерними ознаками. По-перше, регулярністю, повторюваністю дій, які принижують, завдаючи моральної, фізичної, сексуальної або економічної шкоди. По-друге, злим умислом та усвідомленням власних дій: кривдник навмисно шкодить скривдженому, вселяє в нього страх, тривогу, намагається підпорядкувати його своїм інтересам. Нерідко такі зловмисники закликають і інших до знущань, чваняться скоєним перед однолітками. По-третє, характерним дисбалансом сил – віковим, за фізичним розвитком, станом здоров’я. Усвідомлюючи свою очевидну перевагу, кривдник часто-густо вдається до шантажу – залякуванням чи погрозами.

На відміну від булінгу, конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих осіб, які мають різні переконання та думки. Така суперечка виникає спорадично, учасники не мають наміру принизити чи залякати одне одного – просто кожен хоче відстояти свою точку зору і прагне, щоб його почули. Звісно, і така дискусія часом зашкалює градусом і буває геть неґречною.

Статистика

Як свідчать останні данні ЮНІСЕФ*, 67% українських дітей у віці від 11 до 17 років відчули на собі, що таке цькування. Але тільки 4% з них змогли розповісти про це вчителям. Отримавши досвід школярства, можу припустити, що більшість потерпілих не вважає за потрібне інформувати дорослих бо впевнена, що кривдник так чи інакше «вийде з води сухим», зате скривдженому доведеться носити тягар «стукача-боягуза, який досі ховається за спідницею матері». І це у кращому з випадків.

Причини

Як не дивно, булінг може народитися на рівному місці. Діти схильні порівнювати поведінку, зовнішній вигляд, стан здоров’я та інші показники, тож будь-яка відмінність дитини від інших може розпалити цькування. Сюди ж можна віднестиматеріальний достаток сім’ї дитини, її національність, незвичне ім’я або прізвище та навіть її інтереси. Проте варто зазначити, що практично завжди дитина невинна у тому, за що її цькують.

Ось зізнання моїх однолітків, які постраждали від булінгу і за зрозумілих причин не захотіли назвати свої прізвища:

Таїсія, 17 років: «У старших класах загальноосвітньої школи моє тіло розвивалося не так швидко, як в однокласниць. Це стало причиною регулярних цькувань, насмішок і жартів, з яких сміялись усі навколо, окрім мене. Пам’ятаю, як одного дня прийшла до школи у вільних штанах та кофті, щоб сховати своє «не таке» тіло. Це одразу помітили мої кривдники, супроводжуючи кожен мій крок коментарями щодо фігури. Чомусь я навіть не замислювалась над тим, щоб розповісти батькам або вчителям про щоденні знущання. Мені здавалось, що вони будуть вважати мене слабкою, називати жертвою. Я цього не хотіла.

Згодом цькування таки припинилось. Але не через те, що їх нарешті влаштували мої груди та ноги, а через мого нового друга – єдиного, хто підтримав мене, і якого вони поважали… Оглядаючись назад, розумію, що занадто сильно переймалася, сприймала кожне образливе слово дуже близько до серця, «шліфувала» себе під їхні стандарти. Тоді мені здавалося, що я геть нічого не зможу з цим вдіяти. До школи, звичайно, ходила через силу…»

Микита, 17 років: «Я страждав від булінгу в перших класах. Головною причиною стало неприйняття однолітками того, що мені не подобалися активні спортивні ігри. Хлопці вважали прояв себе на спортивному майданчику у перервах між заняттями за демонстрацію своєї фізичної сили. Я доволі часто бився та сварився, намагаючись чинити опір, але частіш за все був один проти 5-6-ти осіб, тому захиститися не міг. Але з часом кривдники втратили інтерес до мене, тож до випускного класу я жив своїм спокійним життям.

В 11-му класі я кардинально змінив зовнішній вигляд, стиль одягу й поведінки. Це подарувало впевненість, я нарешті відчув власну привабливість. Але й це декому з агресивних однолітків не сподобалося. Почали насміхатися через мій новий зовнішній вигляд. Дехто навіть порівнював мене з геями. Це теж підштовхнуло мене до рішення здобувати вищу освіту в іншій країні, бо у Європі, на мій погляд, суспільство толерантніше ставиться до будь-яких проявів самовираження».

* * *

Докладніше розібратися в темі дитячого насилля допомагає практична психологиня, доцентка Київського університету імені Бориса Грінченка Олена РОСІНСЬКА:

– Булінг зазвичай не минає безслідно. Він небезпечний важкими наслідками для психологічного здоров’я, особливо коли йдеться про дитину чи підлітка на етапі розвитку та становлення. Хоча варто розуміти, що цькуванню й приниженню так само може піддаватися доросла людина, наприклад, шкільний учитель.

– Як булінг впливає на формування особистості?

– Якщо йдеться про підлітка, для якого адаптація в соціумі, виборювання свого місця серед інших – найболючіша проблема, то наслідки публічного приниження можуть бути катастрофічними. Особливо якщо вчасно не надати потерпілому психологічної допомоги. Адже приниження набуває розголосу серед однолітків та у соціальних мережах. Це складна травматична ситуація для особистості, її наслідки можуть проявлятися через роки, змінивши траєкторію розвитку людини.

Та й для того, хто вчиняє булінг, це зло не минається. Тому неодмінно треба розбиратися в психологічних причинах того, що один стає агресором, а інший – жертвою. Цим мають займатися професійні психологи, яких, на жаль, поки що вкрай бракує у наших школах.

– Чому діти приховують прояви булінгу від викладачів та батьків?

– Бо соромляться, або не довіряють, чи бояться більшої агресії, необережних дій дорослих, які, ставши на захист, можуть зашкодити репутації дитини серед однолітків, а з цим потім доведеться жити. Треба розуміти, що є типові причини й прояви булінгу, але при цьому кожна історія індивідуальна, особистісна. ЗМІ зазвичай демонструють співчуття до жертви й засудження до агресора, але якщо це діти, то дорослі мають надавати фахову допомогу і постраждалому, і нападникові.

Відповідальність

В українському законодавстві юридично визнано поняття булінгу та передбачено відповідальність не тільки за вчинення, а й за приховування випадків цькування.Верховна Рада України 18 грудня 2018 року ухвалила Закон №8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу». Так, вчинення таких протиправних дій тягне за собою накладення штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20-ти до 40-ка годин. А за булінг, вчинений групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, норма закону передбачає штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 40-ка до 60-ти годин. За булінг, вчинений дітьми від 14-ти до 16-ти років, закон передбачає покарання батьків або осіб, які їх замінюють. Це може бути штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20-ти до 40-ка годин.

І насамкінець, привертаю увагу до міжнародного інформаційного ресурсу: тут детальніше про тему, порушену в цій публікації.