(корисні поради лікування… творчістю)

Як не дивно, але «синдром самозванця» став однією з найпоширеніших проблем, з якою зіткнувся народ під час війни. Пригнічення, знецінення власних результатів та втрата віри у себе – перше, що слід здолати тим, хто досі ув’язнений внутрішніми кайданами.

На допомогу багатьом у тилу приходить творчість! Вона допомагає знизити рівень кортизолу – гормону стресу. Впродовж години малювання, читання, ліплення з глини, гри на інструментах тощо організм перезавантажується і відпускає гнітючі переживання.

Одним із дієвих методів боротьби не тільки зі стресом, а й психологічними травмами вважається письмо. Описавши те, що болить, звільнивши на папері думки та почуття, людина дає можливість своєму мозку проаналізувати переживання і теж їх відпустити.

З чого почати? Варто визначитися, яка головна мета вашої письмацької діяльності: створення тексту для публічного прочитання чи особисті нотатки? У кожному разі найважливіше не гнатися за популярною літературою, а писати те, про що хочеться розповісти саме вам. Почасти трапляється так, що рукописи, написані для себе, стають енергетичною  знахідкою для багатьох.

Коли чітко окреслили в голові ідеєю твору, слід поміркувати над формою. Якщо це перший ваш текст, почніть з невеликих за обсягом рукописів. Етюд, шкіц чи новела – чудовий варіант, аби потренувати свою креативність та створити неочікуваний фінал. Повість – це для тих, хто прагне заглибитися в тему та дослідити її. Роман – завдання не з легких, але таке омріяне всіма авторами-початківцями. Цей літературний формат потребує складнішої сюжетної лінії, і то не однієї. А ще передбачає силу волі, терпіння на тривалу роботу з персонажами.

Художня література чи нон-фікшн? Цей вибір залежить від ідеї твору. Однак, добре знаючи літературні течії, можна краще зрозуміти, що саме вам до душі.

Чого хочуть романтики? Змалювати емоцію, описати небуденну ситуацію та показати світу виняткову особистість. Реалісти ж прагнуть якнайкраще деталізувати світ та правдиво відтворити психологічний світ героїв. Алогічність і парадоксальність – візитівки модерністів. Саме у їхніх творах можемо прочитати про суперечливий світ та важливість людської культури. Наступники, постмодерністи, пишуть тексти, насичені іронією та численними історіями людей.

З нон-фікшном усе зовсім інакше: за основу історії автор має взяти реальні історії, бути репортером для читачів, укоськавши свою творчу фантазію. Ефект присутності – один з важливих компонентів нон-фікшну. Письменник має добре попрацювати над конфліктом, чітко окреслити надзавдання – що саме має донести читачам, та надто не відхилятися від центральної історії.

Наступний крок – вибір жанру. Детектив чи пригоди, фентезі чи портрет? Це залежить, передовсім, від того, що ви пишете: твір традиційної художньої літератури чи нон-фікшн. Жанри художньої літератури різні, обирай на будь-який смак: любовні романи, фантастика, фентезі, трилер, містика, жахи, пригодницькі та історичні романи тощо. Нон-фікшн також багатий  різножанровістю: бізнес-література, психологія, особистий розвиток, науково-популярні романи та інші. Окремої уваги варті дитяча та підліткова література. Тут свої особливості: щоб писати для маленьких читачів, потрібно добре знати дитячу психологію, писати легко, зрозуміло та захоплююче.

Перед тим як сідати за рукопис, складіть план вашого тексту. Напишіть, скільки приблизно розділів матиме книжка, які персонажі зустрічатимуться у вашій новелі. Далі визначальне – від кого вестимете розповідь. У літературі є декілька найпопулярніших типів оповідача.

«Я-оповідь»: розповідь ведеться від вас, тобто: «…я прокинувся і побачив, що за вікном пішов перший сніг». «Ти-досвід»: «…ти прокинувся і побачив, що за вікном пішов перший сніг». «Він (вона)-оповідь»:  «…він прокинувся і побачив, що за вікном пішов перший сніг». «Всевидець»: коли ми дивимося на наших героїв згори й бачимо все, що відбувається з кожним із них: «Іван прокинувся і побачив, що за вікном пішов перший сніг».

Тепер – щодо «унікального рецепту». Його просто не існує. Кожен, хто починає писати рукопис, незалежно для себе чи публіки, великий за обсягом, чи маленький,  має усвідомлювати, що творчий процес –  це не парад натхнення. Повсякденність – ось запорука успіху! Якщо писати бодай по одній сторінці на день, ви не лише розвантажите свою психіку й знизите рівень стресу, а й створите справжню книжку чи збірку поезії, оповідань, новел. Хоча, щодо поезії – то це справді плід натхнення.

І наостанок: намагайтеся не редагувати текст під час написання – залиште це на фінальну частину роботи над рукописом. Дайте почитати його людям, думці яких довіряєте. Не забувайте, що читання чужих книжок  також знадобиться для створення конструкцій та захопливих сюжетів. Стівен Кінг сказав: «Якщо у вас немає часу для читання, то у вас немає часу (або інструментів) і для писання. Усе просто».

Справді, усе просто. Але це та простота, яка зазвичай дуже непросто дається.