Колись вона мріяла подорожувати стільки, щоб її  впізнавали працівники аеропортів. Дівчина зі щирою усмішкою та вольовим поглядом запевняла, що неодмінно стане перекладачем і працюватиме в посольстві. Та трапилося так, що Олена Щерба відмовилася від «повітряних замків» і вже другий рік студіює логістику у Вроцлавському університеті банківської школи. Але мрій своїх не полишила, а деякі з них і втілила.   

– Олено, напевне, складно вчитися закордоном, самій давати раду. Часу вистачає?

– Не вистачає. Тричі на тиждень прокидаюсь до шостої – йду в басейн чи спортзал.  Подобається прокидатися раніше: хтось іще спить, а я вже зробила щось корисне. Заняття щодня з дев’ятої, а четверта пара завершується після шістнадцятої. А у вільні від навчання дні я працюю. Ввечері маю кілька годин, але їх дуже часто «з`їдає»  сон. Або англійська, чи якісь побутові справи.

– А твоя мрія стати перекладачем? Чому змінила вибір, чому саме логістика?

– Тому що зрозуміла: не з моїм рівнем іноземної вступати на перекладацьке відділення. Тому й вирішила: якщо змінювати – то все і кардинально. Логістика як галузь стрімко розвивається, набуває великого значення, популярності. Зрештою, спеціалісти там мають непогано заробляють. Знала, що вчитиму «сухі» дисципліни, наприклад, управління ресурсами та персоналом, що буде багато математики, яку не люблю. А виявилося, що тут не лише мертві розрахунки, а й всебічний розвиток, уміння знаходити рішення. Складно, але цікаво. Це не «відправляти фури», як дехто думає. Логістика включає інформатику, управління та технології. Ви купуєте яблуко в магазині, а менеджер з логістики організовує та управляє закупівлею  саджанців для майбутнього саду, його розбивкою, вирощуванням дерев, збором плодів та транспортуванням їх через склад до магазину. І робить так, щоб увесь технологічний ланцюг був максимально вигідним та ефективним для підприємства, а ще зручним і доступним для покупця. Яблуко світового масштабу – ось що таке логістика. Звичайно, залежно від видів транспорту, існує ще й галузева логістика.

– Олено, а що за роботу маєш у Вроцлаві?

– Стала працівником відділу маркетингу у своєму університеті. Також за державною ініціативою, разом з іншими студентами проводимо тренінги та лекції в коледжах і старших школах. Вчимо дітей публічно виступати,  складати резюме, проходити співбесіди, розвивати свою креативність, радимо як з користю «сидіти» в інтернеті. Отримала чимало навичок і знайшла цікавих друзів. Це ще й непоганий підробіток, а це для студента завжди важливо. Познайомилася з багатьма іноземними послами, які працюють у Польщі. Тож можна сказати, що крок до втілення своєї шкільної мрії теж зробила…

– А як із мріями подорожувати?

– Вже побувала у багатьох польських містах, мандрувала гірськими Татрами. А ще відвідала кілька європейських столиць: Прагу, Брюссель,  в Амстердамі святкувала день народження, була в німецькому Дрездені. Кожна подорож, мов маленьке диво… На Різдво хочу відвідати віденський ярмарок. Мрію про літню практику у Фінляндії, а звідти і до Стокгольма близько.

– Отак все просто і безхмарно? Не віриться, що не було невдач.

– Звикла до іншої країни, до людей, все гірке в минулому. Було всяке. У перші дні  зіткнулася з людською недбалістю і корисливістю: підвели «рідні» українські ріелтори, опинилася без житла. Поселилася в найпростішому хостелі… Та про це вже забулося. Лише відчуття самотності не минає – батьки за тисячу кілометрів. Але з часом кожен з нас дорослішає. Не треба боятися самостійності, треба самому робити вибір і діяти. А невдачі рішучим лише допомагають.