Українки недосяжно сильні, вони доводять це щосекунди, вони щодня являють приклади героїзму, самовідданості, жертовності, нескореності. Це про них і від їхнього імені нескорена Олена Теліга зверталася до чоловіків:

Ми ж, радістю життя вас напоївши вщерть,
– Без металевих слів і без зідхань даремних
По ваших же слідах підемо хоч на смерть!

Вона стала «Пташкою», має такий крилатий позивний. Катерина Прокопенко, 21-річна жінка прославилася на всю країну своїм по-справжньому пташиним співом. Мережу облетіло відео з пекла «Азовсталі»: серед ночі Катерина тихо, щоб не розбудити бійців-оборонців, наспівує «Марш Українських Націоналістів»: Зродились ми великої години З пожеж війни, із полум’я вогнів, Плекав нас біль по втраті України, Кормив нас гнів і злість на ворогів. Ці слова, певно, глибоко вкарбовані в Катерининій душі, стали девізом кожного захисника та захисниці. Її пісня додавала сил і завзяття всім, хто сталево вріс у рубіж «Азовсталь», перетворивши його в неприступну фортецю. Катерина завжди вирізнялася з-поміж інших: яскравою зовнішністю, сильним характером, а головне – чіткою громадянською позицією.

Вона народилася в маленькому селі Соснівка. З дитинства була «дзиґою», «живчиком», активною та творчою: любила музику і співи, брала участь в усіх конкурсах. Закінчила співоче відділення фахового Тернопільського коледжу. Студентські друзі, приятелі і нині відзначають її активність, чуйність, старанність… Словом, усе вказувало на те, що Катя обрала мистецтво тому, що мистецтво обрало її.

Але доля стелила їй інших шлях. Військовою справою Катерина зацікавилася після того, як переїхала до Києва. Зацікавилася і захопилася. Освоїла техніку водіння у мотошколі, вступила до правозахисної організації, активно долучалася до мітингів та акцій і ніколи не боялася прилюдно висловлювати свою громадянську позицію. На масових заходах траплялося різне, бували й конфлікти, і явні провокації, але Катерину це не страшило – навпаки, гартувало її дух, громадянську свідомість, множило сили відстоювати свої переконання, боронити те, що є святим: Україну, свободу, демократію.

Так Катерина визріла до самовідданого вчинку – стати на захист рідної України. Пройшла курси парамедиків і тихо,

аби ніхто з рідних та близьких не пройнявся страхом і переживаннями, навесні 2021 року вирушила на війну. У донецький епіцентр бойових дій. Лише тоді «далася чути» батькам та друзям.

Коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, Катерина опинилася в Маріуполі – місті, яке нині болить кожному українцю, яке знає світ. Де вже полягло за свободу України сотні воїнів і ще тисячі цивільного населення склали невинні голови від убивчих «братскіх» ракет, бомб і снарядів «освободітєлєй». І «Пташка» знову ступила в епіцентр вогню – з оборонцями «Азовсталі».

Про те, що вона перебуває в найгарячіший точці бойових дій, друзі та родина довідалися лише з отого тепер відомого на весь світ відео, там де «Пташка» співає. Її голос уособив незламність і героїзм наших військових, нашої нації, нашої країни.

Вже тоді мережею поширилися чутки, ніби Катя загинула. На них «Пташка» озвалася хоч і з гумором, але різко:

«А можна сказати, що я прострелю коліно тому, хто поширює інформацію, що мене вже немає? Народ! Воюємо, я ще всіх вас переживу! Маріуполь, ми тут ***шимося – (воюємо, – ред.), ну ви шо, ей, яке «200»? Давайте там, зберіться, народ, зберіться, давайте!”

Тендітна та ніжна, ну як їй протистояти ворогу нарівні з чоловіками? Це точно не про нашу Катю Прокопенко! Цю «Пташку» ковано не з простої сталі – з дамаської, з якої колись легендарні козацькі шаблі-домахи творили. Та це і викладач її Богдан Романович підтверджує:

«То є «Пташка», але «Пташка» зі сталі! Вона б мала фарбуватись, носити сумку через плече і ходити на побачення, а натомість обрала автомат і камуфляж! Катя дуже сильна духом! Це воїн без краплини страху у крові!»

«Азовстальці» до останнього боронили завод і Маріуполь. Усі ці надважкі дні звитяги і схватки зі смертю показували світові, що таке справжня сталь, що таке міць та характер українського народу. Без сил, поранені, змучені, вони продовжували тримати оборону та відсікати ворога. Нині легендарні оборонці «Азовсталі» перебувають у російському полоні. Катерина теж.

Вона вже вписала своє ім’я в новітню історію України, як символ справжньої української жінки: вродлива і чуйна, мужня та сильна. Незламна. Пташка зі сталі.

«Зірки згоряють, а ми будемо жити вічно, народ. Як і Маріуполь, як і Україна, це назавжди. Все буде добре, все буде Україна!»
– Катерина Прокопенко («Пташка»).