Згадаймо: у червні-липні 2012 року до України та Польщі було прикуто увагу спортивного світу. Ми разом тоді були господарями фіналу Чемпіонату Європи з футболу. Першими з країн Східної Європи приймали змагання такого масштабу!

У Києві, Донецьку, Львові, Харкові тоді цілий місяць вирувало спортивне свято європейського рівня. Старий Світ одноголосно визнав: Україна як господиня футбольного турніру впоралася на «відмінно».

Але донині на такому рівні втрималася хіба що наша столиця. Лише цього року Київ приймав юніорський чемпіонат світу з хокею, боксерський конгрес WBC і найжаданніший матч європейського клубного футболу – фінал Ліги чемпіонів між «Реалом» та «Ліверпулем» .

Але чому масштабними спортивними подіями у нас може похизуватися лише стольний град? Чому не беруть приклад, не рекламують і не «продають» себе інші наші міста?

Втім, здається, таки зблиснув промінчик сподівання. Голова Харківської облдержадміністрації Юлія Світлична на своїй сторінці у Facebook пише: «ХАРКІВ ПОЧИНАЄ БОРОТЬБУ ЗА МАТЧ СУПЕРКУБКА УЄФА!!! Наші конкуренти: 3 столиці держав Європи: Ґельсінкі (Фінляндія), Белфаст (Північна Ірландія) та Мінськ (Білорусь). Підтримаймо Харків! Ми – переможемо!
Бо Харків – це Україна!».

Матч за Суперкубок УЄФА – не наймасштабніша подія у світі футболу, але по-своєму дуже знакова і відповідальна. Передовсім для іміджу господарів. У 2016-му цей турнір приймав норвезький Тронгейм, торік – столиця Македонії Скоп’є, а цього  року – головне місто Естонії Таллінн.

Звісно, якби нам поталанило, ця міжнародна подія  обов’язково пожвавила б туристичний інтерес до України. А отже після футбольного свята вболівальники мали б покидати країну з нестримним бажання знову сюди повернутися, порадити її своїм друзям, колегам, знайомим… Себто, поширити про нас добре слово.

Чи впорається з таким надзавданням Харків? По щирості, маю великий сумнів.

Зате ані на йоту не сумніваюся щодо Львова. Місцевий стадіон нічим не поступається харківському ОСК «Металіст», та й саме місто духовно ближче до європейця, ніж досі багато в чому «радянський» Харків. Львів – це таки Європа!

Що ж до решти українських міст, то не багато з них, на жаль, мають стадіони, котрі відповідали б вимогам УЄФА (і це найважливіший фактор). «Донбас-Арену» окуповано і розграбовано російськими мародерами, Дніпро, як на мене, навряд чи готове до такої грандіозної події. Залишається Одеса. Тим паче Суперкубок УЄФА відбувається зазвичай у серпні, а отже – літо, море… Втім, нині геть незрозуміла доля стадіону «Чорноморець», який виставлено на торги за борги одного з банків, на балансі якого і перебуває ця арена. А що буде з ним за три роки – лише Всевишній знає.

Проте на суперкубковий 2021-й рік ми таки маємо шанс. І  неодмінно мусимо за нього позмагатися.