Війна у неї в крові. «росія живе і мислить як солдат армії завойовника», – писав майже два століття тому французький дипломат Астольф де Кюстін. «Страший брат», «вєлікій руській народ» справіку заражений жадобою грабунку, захоплення, війни. Так невинною кров’ю і територіями сусідів приростала імперія зла. Мінялися правителі, епохи, а ординська лють на тих, хто не бажав скніти у російській «тюрмі народів», чіпко трималася при всякій владі і правила нею. На весь світ москва лементувала про свою «споконвічну миролюбність», про «дружбу народів», а насправді випалювала найменші парості національної волі.

Згадаймо новітні часи, коли розпався СРСР і на його просторах постали нові незалежні держави. І ті акції «масового миролюбного вбивства», які плодила «нова росія» і які вписала ганьбою в новітню світову історію.

1992–1993 роки: окупація Придністровʼя

Зазвичай, все починається з підтримки сепаратистів. У молодої держави Молдови, яка тільки-но отримала незалежність, виявилися зрадники. Не випадково, саме в тій частині країни, де розташувалася російська військова база. За силової участі ФСБ зграя авантюристів, підтримана дислокованою у Придністров’ї російською армією під орудою генерала Лєбєдя, вчинили заколот і заявили про створення «нової суверенної держави» Придністров’я. Нині це по суті васальна територія рф. Не визнана світом маріонеткова «держава» без майбутнього.

1992–1993 роки:  Абхазька війна

14 серпня 1992 року росія спровокувала нову війну. Цього разу – між абхазькими сепаратистами та урядом Грузії. Звісно, все відбувалося за відпрацьованим сценарієм втручання російських спецслужб. Московія охоче виділяла зброю для сепаратистів, російські літаки бомбили цивільні об’єкти Грузії, військові судна рф обстрілювали Сухумі. Все закінчилося насильницьким відторгненням території Абхазії від суверенної Грузії.

1994–1996 роки: Перша російсько-чеченська війна

Цього разу конфлікт полягав у прагненні росії не відпустити від себе Чеченську Республіку Ічкерію, яка завдяки прийнятому в СРСР у 1990 році закону про зрівнювання прав союзних та автономних республік отримала можливість вийти зі складу СРСР. Військова кампанія 1994–1995 років завершилася руйнівною битвою за Грозний. Незважаючи на кількісну перевагу, росія тоді не могла протидіяти потужній партизанській війні чеченців за власну свободу. Неприйняття суспільством жорстокої війни змусили уряд Бориса Єльцина в 1996 році припинити кровопролиття .

1999–2009 роки: Друга російсько-чеченська війна

Та імперські амбіції щодо Чечні пригасли лише на деякий час. Нові російські шовіністичні політичні кола на чолі з владіміром путіним, які прийшли до влади, висловлювали невдоволення відкладеною «чеченською проблемою». І було нахабно розв’язано Другу російсько-чеченську війну. Бойові дії розгорнулися як у самій Чечні, так і інших прикордонних регіонах Північного Кавказу. Перша фаза закінчилася встановленням проросійського чеченського уряду. Наступні 9 років російські спецслужби вели жорстоку боротьбу з повстанським рухом на всьому Північному Кавказі.

2008 рік: Російсько-грузинська війна

Ця загарбницька війна, спровокована росією, відбулася в серпні 2008 року – тоді Грузія взяла курс на зближення із Заходом, а президент Михаїл Саакашвілі якісно реформував свою країну. Звісно, московія цього стерпіти не змогла і кинула на сусідню країну війська – із територій сепаратистських республік Північної Осетії та Абхазії. Упродовж п’яти днів російські літаки завдали понад 100 ударів по грузинських містах, а російська армія зупинилася лише на підступах до Тбілісі.

2015–2022 : вторгнення Росії в Сирію

Воно стало вирішальним моментом у громадянській війні в Сирії, яка почалася 2011 року. Всупереч міжнародному праву 30 вересня 2015 року збройні сили росії здійснили відкриту інтервенцію в Сирії, саме тоді, коли уряд президента Сирії Башара Асада був приречений на крах. Завдяки російській зброї, ціною нищівних бомбардувань російськими літаками сирійських міст і масового вбивства мирного населення диктатуру Асада вдалося врятувати.

2014–2022 роки: російсько-українська війна

Восьмилітня російсько-українська війна, початком якої стала окупація Криму, захоплення частини територій Луганської та Донецької областей, набула свого жахливого розвитку 24 лютого 2022 року. Вночі рашистські полчища посунули на українську землю. За своєю зухвалістю та цинізмом цей віроломний наступ історики вже порівняли з 22 червня 1941 року, коли нацистська Німеччина напала на СРСР.

Але «бліцкриг» путлерівським стратегам не вдався. Вони застрягли в українській землі. Ось вже 100 днів триває війна, яку називають найбільшим жахом після Другої світової. Тисячі жертв, зруйновані міста і села. Цього разу росія вигадала собі для України «спецапєрацію с дєнаціфікаціі і дємілітарізаціі». Фактично ж ця війна перетворилася у запекле протистояння демократії проти тоталітаризму, добра проти зла. Саме тому на боці України – весь цивілізований світ.

У цій війні загарбники вже втратили живої сили і техніки у кілька разів більше, ніж в усіх згаданих завойовницьких війнах. Що ж, як кажуть, не на тих напали.

Боремося – поборемо: ми – єдиний народ, з нами правда, з нами світ! За нами перемога!