Нарешті у вітчизняному кінематографі з’явилося вагоме, присвячене героїчній борні на Східному фронті, – повнометражний художній фільм «Кіборги. Герої не вмирають» українського режисера Ахтема Сеїтаблаєва.

Сюжет стрічки, написаний драматургом Наталією Ворожбит, розповідає про два тижні вересня 2014 року, коли на бойове чергування в Донецький аеропорт з села Піски вирушає підкріплення. Але після обстрілу підрозділу дорогою до аеропорту в живих з залишаються молодий доброволець з заможної родини «Мажор» (Макар Тихомиров), літній полтавський селянин – «Старий» (Віктор Жданов) і досвідчений російськомовний армієць «Субота» (Андрій Ісаєнко). Знаний на всьому «Гід» (Роман Ясіновський) знайомить новоприбулих з обстановкою на «об’єкті». Пізніше в кадрі з’являється комбат «Серпень» (В’ячеслав Довженко). Всі ці герої списані з реальних людей – захисників аеропорту. Адже  консультантами «Кіборгів» були ті, хто боронив Донецький аеропорт з травня 2014-го по січень 2015 року.

Чудова акторська гра, достатня доля гумору на тлі бойових дій тільки підкреслюють трагізм війни. Вся філософія діалогів здебільшого стосується сенсу перебування людини на війні, кожного воїна, котрий неодноразово запитає себе: «Що для мене Україна?», «Навіщо я борюся за неї?», «Чому не залишився вдома, а пішов воювати попри вмовляння рідних?»… Ці питання бойові побратими ставлять і один одному. В кожного своя відповідь, а все одно підтверджує їхню мотивацію бути саме тут, на лінії вогню, на межі життя і смерті. Ахтему Сеїтаблаєву вдалося передати, як одна битва злютовує в потужну бойову силу людей різного віку, несхожих життєвими історіями.

Важливе місце у розвитку сюжетної лінії займають образи бойовиків. Звісно, ці персонажі не центрові, проте від глядача не приховається винятково «сєпарський», як їх називають головні герої, менталітет: вони просто не розуміють, які міфічні «ідеали» «русскава міра» відстоюють.

Саундтрек фільму, в основі якого музика  гурту «Океан Ельзи», пісня «Мить», а ще популярне, майже народне танго «Гуцулка Ксеня», створює неповторну атмосферу співпереживання за героїв. Виходиш з кінозалу, а мелодії бринять у серці: відчуваєш себе пліч-о-пліч з відважними бійцями. Разом з ними переживаєш втіху і відчай, біль і надію, переповнюєшся вірою в те, що переможний мир неминуче втішить Українську землю.