Популярність серед українських користувачів клауд-месенджера «Telegram», створеного 2013 року російським розробником Павлом Дуровим, зросла після блокування у вітчизняному інтернет-просторі соціальних мереж «ВКонтакте» та «Одноклассники». Нині завдяки створеним у месенджері каналам Telegram до свого «родового знаку» засобу комунікації додав і ознак джерела інформації. Та тільки чи надійне це джерело?

Чому Telegram популярний?

Бо це зручно, коли всі контакти, чати та новини зосереджено на одній платформі. Користувач відкриває лише один додаток і поглинає всю потрібну йому інформацію. До того ж Telegram – чи не єдиний месенджер, який не збирає базу даних. Це легко помітити: коли телефонуєш через додаток – у верхньому правому кутку екрана з’являється емодзі-шифр дзвінка. Все те, що ви напишете або викладете у Telegram, залишається анонімним. Тож власникам каналів ця платформа вигідна.

Хто творить телеграм-канали?

Чіткої відповіді на це запитання нема, бо тут немає функції перегляду адміністраторів та власників каналів. Якщо створювачі каналів не оголошують про себе відкрито, користувачам месенджера залишається лише гадати. Ось що пише на платформі sdplatform.org.ua політтехнолог Олег Пастернак:

«За створенням найбільш популярних телеграм-каналів стоять майже всі згадані у питанні структури [спецслужби, політики, медійники]. Наприклад канал «Джокер» – однозначно робота спецслужб або пранкера під прикриттям спецслужб. Подібне негласне зняття інформації вимагає достатньої ресурсності та підготовки. За телеграм-каналами стоять і представники олігархії, яким спритні медійники, бажаючи освоїти бюджети, «навішали локшини на вуха» з приводу перспективності напряму. Не нехтують таким інструментом і медійники (відомі ведучі, журналісти, оглядачі), де по суті дублюють свої думки з Facebook».

Цільова авдиторія

Вона напряму залежить від тематики каналів. Нині на телеграм-канали посилаються журналісти, політики, експерти тощо.

Керівник відділу аналітики TGStat Антон Проценко і продюсер видавничого дому «Комітет» Валерія Аркашова наприкінці 2018 року підготували дослідження української авдиторії Telegram. У ньому взяли участь 5000 осіб. За результатами дослідження, приблизно половині авдиторії – від 18-ти до 24-ох років, а близько 30% – 25-34 роки. Найменше у Telegram користувачів від 45-ти до 64-ох років.

Приблизно 95% опитуваних сказали, що використовують месенджер для читання телеграм-каналів, а 90% використовують Telegram для особистих листувань.

При цьому 62% користувачів підписані менш ніж на 15 каналів.

Аби пересвідчитися , що 2020 року статистика кардинально не змінилася, провела власне мінідослідження: запропонувала колегам-студентам пройти опитування. В середньому на питання за добу відповіло 140 осіб. Більшість студентів навчаються в Інституті журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка.

Тож, за результатами дослідження, більшість студентів читають телеграм-канали на розважальну та політичну тематику, але не вважають канали своїм основним джерелом інформації та перевіряють вичитане там.

Звичайно, результати такого опитування не претендують на об’єктивність. Слід врахувати професії студентів (журналісти, рекламісти, видавці, редактори, бібліотекознавці), яких вчать завжди перевіряти інформацію. Також треба враховувати кількість опитаних, адже в Інституті журналістики набагато більше студентів.

Але були серед моїх колег і такі думки:

«Я підписана на багато новинних телеграм-каналів. Більшість із них – це телеграм-канали відомих друкованих або інтернет-видань, які вирішили розширити свою авдиторію. Тому вони дублюють усі свої новини (з посиланням на матеріали на сайті). Прикладом такого ЗМІ може бути «Hromadske», яке, я вважаю, одне з найбільш професійних та незаангажованих видань. Тому переглядаю їхні новини у Telegram і не боюся, що там можуть поширити фейкову чи неповну інформацію», – повідомляє студентка-журналістка Аліна Поштарук.

«Мені в цілому байдуже. Якщо чесно, це питання не варте такої уваги. Telegram хороше і зручне джерело «швидких фактів», першого враження про резонансну новину. Навряд чи його можна сприймати серйозно через доступність мовлення, але це не дуже велика проблема. Зрештою, це один з небагатьох прикладів сучасної свободи слова, у тому числі свободи транслювати маячню. Отже, немає нічого поганого в його використанні як джерела інформації. Просто варто зважати на те, що і звідки береш», – зазначає студент-журналіст Олександр Присяжнюк.

Окрім колег-грінченківців, вирішила запитати думку студентки з вишу сусідньої Польщі. Майбутньої інженерки навколишнього середовища:

«Серед моїх авторитетних інформаційних джерел телеграм-канали посідають ледь не останнє місце.

На мою думку, це радше джерело інформації, яке нині серед молоді прийнято ставити поруч із ЗМІ. Одна справа – коли це і справді осередок авторитетних джерел на платформі. Але найчастіше – це нікому не відомі люди, котрі поширюють інформацію, не несучи за це відповідальності. Це щодо політичних та інформаційних телеграм-каналів. Я не проти їхнього існування, але я проти сліпої довіри трьом реченням з Telegram.

Позитивніше ставлення в мене викликають наукові та розважальні канали.

Не дивлячись на це, варто критично ставитися до будь-якого джерела інформації. Незалежно від його характеру, особливо в телеграмі», – вважає студентка Вроцлавського політехнічного університету Анастасія Несенюк.

Месенджери та соціальні мережі є одним із найпоширеніших способів тиражування неправдивої інформації та фейків. Перед тим, як підписуватися на чийсь телеграм-канал, за можливості з’ясуйте його автора, тему та мету. Зверніть увагу, чи є канал офіційним джерелом. Якщо він неофіційний, проаналізуйте, чи надає він доступ до першоджерел. Пам’ятайте: навіть якщо автор медійна особа, це не означає, що він стовідсотково компетентний у тих питаннях, які висвітлює.

То чи не варто переглянути свої підписки в Telegram?