Журналісти поцікавилися у відомого шоумена і телеведучого Юрія Горбунова, чи готовий той будувати політичну кар’єру. Юрій відповів: «Вже пропонували, я не пішов. Все-таки люди повинні займатися тим, що вміють. Політика, як мені здається, – це професія. Тому моя відповідь – ні». Втім, трішки подумавши, шоумен пом’якшив свій категоризм: мовляв, поживемо-побачимо…

Тріумфальний успіх Володимира Зеленського на президентських виборах 2019 року став неабиякою мотивацією для того мистецького кола, з якого він виріс. Це окрема тема, що тоді керувало свідомістю більшості виборців. Але факт залишається фактом: український політикум зазнав суттєвої ротації – «бувалих» замінили «початківці».

Чи виправдався такий вибір? Судити, можливо, ще й зарано. Але деякі «засвітки», зазвичай, зі знаком «мінус», очевидні.

Чи не першим «зашкварився» (за Фрейдом) відомий київський ресторатор Микола Тищенко. За час «служіння» народним депутатом України від пропрезиденської партії він неодноразово потрапляв у скандали, ляпи, щедро роздаючи журналістам поживу для кепкування і над собою, і над партією, яка його делегувала в український парламент. Щось подібне трапилося із гумористом Сергієм Сивохою, коли того призначили радником секретаря РНБО.

Двічі «зашкварювався» в політиці відомий співак Святослав Вакарчук. Свого часу його навіть гучно картали за нерішучість, за занижену самооцінку своїх президентських шансів. Мовляв, мав їх не менше, ніж Володимир Зеленський. Але й нижчі Вакарчукові «політичні віражі» – із зальотом у Верховну Раду, і навіть керівником власної фракції засвідчили, що це явно не його «пілотаж». І тому він аж двічі дочасно й добровільно зрікався депутатського статусу. Вдруге, коли Вакарчук завів у Верховну Раду групу депутатів зі своєї партії «Голос» (до слова, досить знакових і свідомих людей), його відмова «йти далі» спричинила розкол однойменної фракції в парламенті. Після Святослава там двічі мінявся лідер, але, на жаль, це не додало міцності політсилі.

Можливо, партію «Голос» чекала б інша доля, якби в її лавах до Верховної Ради зміг потрапити ще один шоумен – Сергій Притула? Але Сергій по-джентльменськи поступився іншим у перших рядах партійного списку і залишився за політичним бортом. Згодом він балотувався і на посаду міського голови столиці. На жаль чи на щастя, побороти вже досвідченого Володимира Кличка йому також не вдалося. Хоча Притула, схоже, політичних амбіцій не позбавився. Не так давно вкотре заявив, що життєву сторінку коміка він уже перегорнув і готовий повністю зануритися у політику.

Все ще «незасвіченою картою» є Олександр Скичко. Цей представник «творчої команди» спочатку став народним обранцем від мажоритарного Черкаського округу, а не так давно Володимир Зеленський призначив його головою Черкаської обласної державної адміністрації. Верховна Рада позбавила пана Скічка депутатського мандата, і тепер він на виду всієї громади має розв’язувати ті проблемні болючі вузли, які часто-густо невправно зав’язали і зав’язуть його ж таки вчорашні однофракційники у парламенті та однопартійці у центральній виконавчій владі. Посада ж бо вимагає конкретних кроків і результатів у різних сферах життєдіяльності регіону. Побажаємо Олександрові Скичку вивести Шевченків край до соціально-економічної стабільності та успіху. А раптом це йому вдасться?