Друга назва свята Трійці – П’ятидесятниця: відбувається воно у 50-й день після Великодня – як свято жнив і подяки. Цього дня у давньому Єрусалимі збиралися євреї з усього світу для подяки та пожертв. У Новозавітній Церкві святкування П’ятидесятниці приурочує подія зішестя Святого Духа на Апостолів.

Богослужіння цього дня сповнені радості і прославлення Святого Духа та Святої Трійці. Зіслання Святого Духа, П’ятидесятниця стала завершенням справи формування роду людського, вінцем спасіння. Сам Дух Святий помазує Апостолів, щоб стали вони проповідниками Христового Благовістя. Цього дня народжується Церква Христова, а Дух Святий її провадить, просвітлює, освячує оберігає.

З нагоди величного двонадесятого Свята Зіслання Святого Духа на апостолів, належить нам, християнам, згадати, як повчає Православна Мати Церква про Пресвяту Трійцю. У Православному Катехізисі стверджується, що «…Бог є Один за сутністю, але Троїчний в особах. Отець, Син і Святий Дух, Трійця Єдиносутня і Нероздільна». Єство Божественне не поділяється, Особи Божественні не зливаються. Одне Божество Отця і Сина і Святого Духа; через те всі досконалості Божественні рівно приналежні Отцю і Сину і Святому Духові. Отець є істинним Богом, і син є істинним Богом, і Дух Святий є істинним Богом, і при тому так, що у трьох іпостасях, або особах, є один лише Триіпостасний Бог. Бог Отець не народжується і не сходить від іншої особи; Син Божий предвічно від Отця народжується; Дух Святий предвічно від Отця сходить.

За Новим Завітом Сам Спаситель наш, Друга Особа Святої Трійці, Єдинородний Син Божий, коли посилав Своїх учнів і апостолів на проповідь, заповідав їм так: «Ідіть та навчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина Святого Духа» (Мф.18,9). Цим напуттям Господь дарував Своїй Церкві найкоротший Символ віри, скорочене вчення про Святу Трійцю. Апостол Іоан Богослов промовляє: «Бо Троє свідчать на Небі: Отець, Слово і Святий Дух, і ці Троє – Одно» (Ін. 5,7). Три Божественні Особи надали Свої свідчення про те, що пообіцяне світу спасіння здійснилося на землі через Ісуса Христа, тож Кожна Божественна Особа через те ж свідчення об’явила і Саму Себе. Бог Отець послав у світ Єдинородного Сина Свого, та свідчив про нього: «Це є Син Мій Улюблений, в Якому Моє Благовоління» (Мф. 3, 17). Ісус Христос, Єдинородний Син Божий, що сприйняв на Себе людське єство, багаторазово свідчив про Отця Свого та й про Себе, як про Сина Божого. Дух Святий зійшов на Ісуса Христа при Охрещені Його на Йордані (Мф. 3,16); Духа Святого, як Утішителя або Помічника, Ісус обіцяв послати від Отця учням і апостолам Своїм (Ін.14,16); Дух Святий, згідно з обітницею Ісуса Христа, в День П’ятидесятниці зійшов (злинув) на святих апостолів Христових у вигляді вогненних язиків, та зміцнив їх на подвиги апостольського служіння. Ось так у пришесті Ісуса Христа на землю всі три Особи Єдиного Божества Своїми Божественними справами об’явили Себе світові.

Як саме відбулася дивовижна подія, яку ми святкуємо нині, повідомляє Книга Дій апостольських. У ІІ розділі (переклад Біблії митрополита Іларіона – Івана Огієнка): «Коли ж почався день П’ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила весь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немовби огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, – та й дивувалися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!.. <…>

А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, – і дара Духа Святого ви приймете! Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що «далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш». <…> Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах. <…>

І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися».

День Святої Трійці покликаний вчинити велику людську подяку Богу нашому: Отцю, Сину і Духу Святому, вознести славу Творцю і Промислителю, Спасителю й Освятителю роду земного. Наш древній Київ у ці дні мав би стати величним жертовником для слави Божої, для вдячності всещедрому Богу. За тих більш як тисячу літ християнства скільки прославлень та здравниць лунало над Києвом каганам і князям, митрополитам і гетьманам, королям, царям, згодом єдиній партії та її вождям (ленінам, сталінам, брежнєвим)… І лунає донині. От тільки Творцеві ця слава линула скупо, часто нещиро. Було, що й зовсім німували людські вуста, настрахані безбожною владою.

Україно, богообрана столице наша! Матір міст руських Києве! Чи може Небо, Трійця Свята сподіватись на добру подяку та гідне прославлення? У п’ятимільйонному місті Аскольда, Ольги і Володимира, у 200 храмах монастирях та каплицях Православних заледве набереться пару сотень тисяч людей. А де решта? Чи ж уже та Благодать і та превелика слава Богу, яку передрік наш Апостол Андрій Первозванний, збідніла, вивітрилась, змарніла?

Господь не чекатиме допоки спам’ятаємось, коли встанемо з колін, на які нас поставило сьогодення; щоб поклона вдячності і Божої честі клали ми не продажним можновладцям, не лакомствам негідним, не тугій калитці, а Триєдиному Богу нашому: Отцю і Сину і Святому Духу.

Зглянься, Пребожественна Трійце, з висоти святої Слави Твоєї на нас, многогрішних, і добре бажання наше, замість добрих діл, прийми, і подай нам духа істинного покаяння, щоб, зненавидівши всякий гріх, в чистоті і правді до кінця днів наших прожили, виконуючи Пресвяту волю Твою і славлячи чистими помислами і добрими ділами найсолодше й Величне Ім’я Твоє. Амінь.