Жорстокий час, насичений трагедіями, горем, сльозами, зойками болю. Жахливі кадри тортур, новини про чергові обстріли, невинні жертви. Серце болить за Маріуполь, Бучу, Ірпінь, Бородянку… Українці прагнуть справедливого покарання злочинців, їхньої довічної розплати. І за скоєне сьогодні, і за злодіяння понад 70-річної давнини…

Напередодні скорботної дати 18 травня, Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, в Укрінформі відбулася пресконференція «Не засудили вчора – повторюється сьогодні», організатором якої виступив Кримськотатарський ресурсний центр. Вкотре згадували трагедію, донині безкарну – депортацію кримських татар 1944 року.

Це один зі злочинів радянського тоталітарного режиму – насильницьке виселення кримськотатарського народу з його історичної батьківщини. Десятки тисяч кримських татар втратили шанс на спокійне та мирне життя, у них вирвали з-під ніг рідну землю. Жінок, дітей, інвалідів війни, стариків зігнали до товарних вагонів та відправили за тисячі кілометрів від рідної домівки.

Організатор безкарного досі лиходійства – Йосип Сталін. Цинічно звинувативши цілий народ у колаборації з гітлерівською Німеччиною, «батько радянських народів» кинув кримських татар у страшні жорна радянського карального свавілля.

Його послідовники, хоч і запроваджували десталінізацію, ані словом не обмовилися про депортованих кримських татар, не допомогли їм повернутися до рідних земель, не надали компенсацій. Здавалося, після розпаду СРСР, російська федерація, яка так гучно декларує свою правонаступність, повинна була відшкодувати кримським татарам збитки за втрачене майно, проте цього не сталося. Духовні нащадки Сталіна не ініціювали жодних судових процесів над нелюдами, які організували і втілювали цей акт геноциду. Людмила Коротких, менеджерка Кримськотатарського ресурсного центру, наголосила: Конвенція про попередження злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена ООН у 1948 році, передбачає, що «відповідальність за геноцид несуть не тільки держави і не тільки посадовці, а й безпосередні виконавці, навіть приватні особи, якщо вони причетні до скоєння цього злочину». Надзвичайно важливо встановити юридичну кваліфікацію геноциду, оскільки політичне рішення може бути змінено, а юридичне не можна скасувати без певних процесуальних дій.

– Ця трагедія завершила цикл і повернулася до України: за даними Кримськотатарського ресурсного центру, нині окупантами викрадено 118 осіб на території Херсонщини та Запорізької області.

– Вісімнадцятеро з них – представники корінного кримськотатарського народу, – зазначив голова КРЦ Ескендер Барієв. – Це активісти, журналісти і представники влади, їх тримають у СІЗО Сімферополя. Проте ми повинні розуміти: викрадених може бути набагато більше, бо факти викрадення зафіксовано й на тимчасово окупованих територіях.

Колесо історії зробило оберт, трагедія триває. Рашистські варвари, новітні «сталінські соколи» творять нові злочини. Невимовний біль за кожну людину, постраждалу від мерзенних рук окупантів. Кримських татар арештовують, викрадають, мордують у російських катівнях за причетність до національного руху, Меджлісу, батальйону «Аскер», батальйону імені Номана Челебіджіхана, до блокади Криму.

Праведний гнів кличе: кари нелюдам!