Про ситуацію в Туреччині
Тамтешня правляча партія останнім часом витратила надзвичайно багато зусиль для приборкання збройних сил. Справа в тому, що ще від часів правління Ататюрка збройні сили Туреччини несуть закріплену законами місію збереження світського характеру влади.
Тобто – блокування ісламізму, щоб той не повернувся  в суспільну сферу.
А нинішня правляча партія – ісламістська. І займалася висмикуванням запобіжників, які унеможливлювали поширення ісламізму на різні форми суспільного життя.

Але попри те партія Ердогана складається з розумних людей, які поступово обмежували здатність збройних сил впливати на суспільне життя під егідою … європеїзації. Бо ж за європейськими стандартами саме цивільні мають контролювати військо, а не навпаки. Хоча європейські стандарти, звісно ж, не враховують усі турецькі реальності.

Військо гнули і…перегнули. Прибирали непокірливих генералів, розширювали повноваження поліції. Схоже, навіть вигадали пару нереалізованих «переворотів», що дало можливість оголосити кілька пожиттєвих присудів чотиризірковим генералам та десь трьомстам вищим офіцерам.

Колеги розповідали: на якомусь етапі в генштабі збройних сил Турецької Республіки підвищення до генерала мало не автоматично означало перспективу судового ув’язнення.

А армія у Туреччини велика. Воює. І знає собі ціну.

Я, чесно кажучи, не вірив, що вона наважаться на продовження довгої традиції військових переворотів. Проте один наш розвідник попередив: не поспішай з висновками. Добре, що такі мудрі офіцери продовжують у нас служити.

Загалом збройні сили Туреччини (особливо вищі офіцери) – це прекрасно освічені, інтелігентні люди. Спілкування з ними було справжнім задоволенням: так легко вони аргументують, так широко мислять.

Але нижче йдемо – різне стрічаємо. На рівні виконавців ексцеси завжди можливі.

Часи переворотів, особливо їхніх початки, – таки серйозна загроза для цивільних. Велика кількість жертв – найжахливіший сценарій, бо може втягнути Туреччину в громадянську війну.

Жоден демократичний уряд не зможе підтримати військовий переворот.

А далі все залежатиме від того наскільки швидко і безкровно все скінчиться. Зрештою, навіть демократичному світові не вперше визнавати силу, яка «ефективно контролює ситуацію в країні і зобов’язалась передати правління демократично обраній цивільній владі».

*   *   *

Як діяти нашим громадянам у Стамбулі й Анкарі?

Перш за все – не стояти біля вікон, не бути на вулиці, особливо там, де великі скупчення людей, поліції, військових.

В Анкарі туристів зазвичай не буває. Перебуваючи в Стамбулі, продумайте і сплануйте свої дії, якщо раптом (це не факт, але може бути) доведеться затриматися на кілька днів.

Встановіть контакт з Генконсульством. Генконсул Василь Боднар , якому особисто я цілком і повністю довіряю,  має сторінки в соцмережах (Vasyl Bodnar). Генконсульство присутнє у мережі «Фейсбук». На веб-сторінці є телефони для екстреного зв’язку. Будьте стриманими і зрозумійте, що наразі ніхто, включно з дипломатами, не знає всього. Але інформація поступово з’являтиметься, тому потрібно тримати зв’язок з дипустановами.

Перш ніж їхати в аеропорт, зв’яжіться з авіакомпанією телефоном чи через інтернет, перевірте наявність рейсу. Цікавтесь інформацією авіакомпаній.

Не панікуйте.

Навколо може бути хаос і паніка. Щиро співчуваємо туркам. Втім нашим громадянам, які волею долі опинилися в зоні протистояння, слід повністю сконцентрованими на найнагальнішій проблемі: живими і здоровими повернутися додому, в Україну.