Київський столичний університет імені Бориса Грінченка спільно з Національною бібліотекою України імені Ярослава Мудрого вшанували пам’ять про треті роковини широкомасштабного вторгнення Читати далі…
Бачити принаймні хоч щось хороше, навіть у найтяжчі часи. Так і сталося зі мною, коли ми в Грінченковому університеті, готуючи фотовиставку, Читати далі…
Два роки тому одлетіла до свого Йванка Марічка Миколайчук (1941-2023). Поставив я на вечірнє підвіконня свічку, запалив і тихо помолився. Прислухаючись-придивляючись
Легендарному українському голкіперові та нинішньому головному тренерові столичного футбольного клубу «Динамо» Олександрові Шовковському виповнилося 50 років.
Сто років тому в Центральній мультиплікаційній майстерні Всеукраїнського кіноуправління (ВУФКУ) художник В’ячеслав Левандовський створив перший український мультфільм «Казка про солом’яного бичка»
У півфінальному матчі «Етапу переможців», найпрестижнішого зимового кібеспортивного турніру «IEM Katowice», у поєдинку зійшлися два гранти гри Cs2: українська команда «NaVi»
(opinion article) What was supposed to happen happened. The incredibly powerful, eccentrically effective, and unpredictably successful Donald Trump came to power
Маестро української пісні Левко Дутківський святкує нині свої славні 76 весен. Так склалося, що з ним ми знайомі з перших виступів його дітища, тоді ще самодіяльного ВІА «Смерічка», у програмах Чернівецької студії телебачення. Колектив тоді записував свої пісні до новорічної програми…
Що запам’яталося –
це його вимогливість, найперше до себе
і до виконання твору, чистоти звучання мелодії. Не все відразу вдавалося.
Багато часу ми тоді згаяли на запис
пісні «Сніжинки падають», і це
було природно. Адже Левко зі своїм колективом, народженим у маленькому гірському буковинському
містечку Вижниця, вперше
на терені СРСР презентував новий музичний стиль біґ-біт («біт» з англійської —
удар). Це пізніше, з плином часу він розповів про свої захоплення, які творили той новий стиль:
– В тодішньому радянському музичному просторі існували
різноманітні джазові квінтети, тріо, біґ-бенди, діяли академічні естрадні
колективи та співаки, вокальні жіночі ансамблі, що виконували пісні в стилі
міського романсу. На Заході ж, навпаки, використання електроінструментів,
мікрофонно-підсилювальної апаратури зумовило і зміни в стилях музичних
напрямків. Ми були закриті залізною завісою, лише інколи (через страшне заглушування) ловили з транзисторних короткохвильових радіоприймачів
фрагменти музики.
У світі змінювалася мелодика, ритміка, гармонія, манера виконання та кількісний склад учасників гуртів. Виник новий музичний стиль біґ-біт І я вирішив створити у нас щось подібне на «Бітлз» і «Роллінґ Стоунз». І 1966 року з’явилася «Смерічка» — група, яка грала біґ-біт.
Такий стиль був справді новим для Радянського Союзу. Наш
оркестр навіть зовні чимось нагадував «Бітлз». За порадою керівника ансамблю
«Пісняри» Володимира Мулявіна, 1 квітня 1973 року я вирішив перейти
з ансамблем на професійну сцену.
Від першого знайомства на телебаченні під час запису
«Сніжинок… » «Смерічка» та її керівник мали великий вплив на Володю Івасюка.
Пізніше, в 1977-му, на
шпальтах Всесоюзного журналу «Кругозор» Івасюк про це написав:
… Своєрідний стиль
виконання і трактовка фольклору полонили мене, коли я вперше почув ансамбль на
сцені. В «Смерічку» я приніс свої перші пісні…».
Тими піснями були: «Мила моя», «Відлуння твоїх кроків»,
«Червона рута», «Водограй» та інші.
— Володя був талановитим музикантом, співаком, композитором,
поетом. І доброю та щирою, позбавленою заздрощів людиною, вірним другом, — пригадує Дутківський. — Він з повагою прислухався і до моїх порад, часто показував
мені першому свої пісні.
— До «Смерічки» скоро прийшла шалена популярність. Як те вплинуло на музикантів?
— Надто
важко було в ті часи здолати щаблі слави, особливо коли це все… заважало
державі. Національний колорит ансамблю, його український дух лякали тодішніх
ідеологів. І вони повсякчас шукали зручної нагоди, аби розправитися з носіями
того духу. Інколи це робилося через засоби масової інформації. В газетах або
журналах на замовлення готувалися тенденційні публікації, в яких музикантам і
співакам гурту приписувалася відсутність професіоналізму, чіплявся ярлик
аматорства. На щастя, в
Україні були люди,
які знали справжню ціну «Смерічки» і підтримували нас.
Пригадую статтю відомого співака й композитора Сергія Козака, в якій він назвав наш ансамбль «духовним надбанням українського народу, речником і носієм його музичної культури», розвінчав недолугі спроби недоброзичливців. Добре відгукувався про «Смерічку» й відомий російський поет, редактор журналу «Юность», шанувальник творчості Володимира Івасюка Андрєй Дємєнтьєв… Коли перед ансамблем відкрилися гастрольні дороги, ніхто уже відверто не втручався в репертуарну політику…
— Але згодом ваші дорогирозійшлися…
— 1982-го я
покинув колектив назавжди. «Смерічкою», вступивши до лав КПРС, почав керувати
Назарій Яремчук. Якби нас не розбили поодинці: мене, Назара, Василя
Зінкевича, — ми зробили
б набагато більше! Василь з Назарієм у дуеті були неперевершені, доповнювали
один одного! Знаєте, після загибелі Івасюка Яремчук був серед чотирьох
товаришів, які, незважаючи на заборони влади, поїхали на похорон до Львова.
Тоді це могло коштувати всього: кар’єри, спокою, навіть репутації. Траурна
колона розпочиналася з великого вінка із білих квітів, що його ніс Назарій
разом зі мною… Володимир був нашим другом, і ми мали провести його в останню
путь, а що нас очікувало по тому — нас у ту страшну
годину не цікавило.
— «Смерічанський період» закінчився,
проте Ви сцену не покинули…
— Проводив багато лекторіїв та концертів, на яких популяризував творчість Володимира Івасюка, Михайла Ткача, Степана Сабадаша, Василя Михайлюка та інших митців Буковини. До мене й нині часто звертаються за порадами молоді виконавці. Ділюся з ними досвідом.
Владислав Шалота, випускник Київського університету імені Бориса Грінченка, – нині футбольний коментатор, працює на матчах турнірів різних масштабів, які транслюють декілька онлайн-платформ і
Столиця вшанувала Героїв Небесної Сотні. На алеї, яка носить їхнє ім’я, відбувся меморіальний церемоніал за участю воїнів Збройних сил, представників влади,
Журі на чолі з академіком Миколою Жулинським визначилося з переможцем цьогорічного Міжнародного літературного конкурсу імені Григора Тютюнника. Ним став Володимир Ткаченко
Ця давня канадська традиція віщує неофіційний початок осені. Сягає корінням XVII століття – тоді французькі поселенці посадили яблуні у Нової Шотландії,
Документальний фільм від Netflix «Таємниці теракотових воїнів» розкриває захопливу історію однієї з найбільших археологічних знахідок – теракотових воїнів та могилу першого
Американський комік та актор Адам Сендлер, якого називають королем невимушеного стилю, з’явився на 97-й церемонії вручення «Оскара» у шортах, кросівках і
На арені «Utili» англійського Ньюкасла відбулася 27-ма церемонія вручення щорічної британської премії «MOBO Awards» — за досягнення в музиці «темношкірого походження»:
Залишити відповідь