Його позивний «Маяк», він ветеран 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. Військову службу розпочав у 19 років. За власним бажанням. Пройшов вишкіл у Читати далі…
Повз Ріпки, чернігівського селища, розташованого неподалік українсько-білоруського кордону, везуть українців, звільнених із російського полону. Місцеві мешканці не чекають на запрошення чи Читати далі…
Навесні 1986 року кінодраматург і сценарист Леонід Мужук разом з колегами з «Укртелефільму» входив у самісіньке пекло Чорнобильської зони. Попри смертельну
У центрі Бородянки облаштували меморіальний простір, присвячений подіям російської окупації. Навесні 2022 року російські окупанти принесли у це селище на Київщині
Репозитарії, метадані, FAIR-принципи — ці терміни здаються суто теоретичними й відірваними від щоденної роботи новинного чи розслідувального відділів медіа. Але десь
Ця академічна лікарня Технічного університету Мюнхена (TUM) відома далеко за межами Німеччини. Найсучасніший опіковий центр з високотехнологічною медициною нині щороку рятує
У середмісті столиці, у «Гончаренко-центрі» займалися зоопросвітою. Захід «Зоомейт» (ZOOMATE) обʼднав молодь навколо теми допомоги тваринам, заохотити учасників до зооволонтерства, розповівши
Десятий світовий рекорд записала до своїх спортивних набутків українка Катерина Садурська, 11-разова чемпіонка світу з фрідайвінгу. На міжнародних змаганнях «AIDA Blue
Сімнадцятирічний харківський дзюдоїст Хазар Гейдаров виборов «золото» IV літньої юнацької Олімпіади у Дакарі. Перемогою у ваговій категорії до 66-ти кілограмів. Це перша
Маестро української пісні Левко Дутківський святкує нині свої славні 76 весен. Так склалося, що з ним ми знайомі з перших виступів його дітища, тоді ще самодіяльного ВІА «Смерічка», у програмах Чернівецької студії телебачення. Колектив тоді записував свої пісні до новорічної програми…
Що запам’яталося –
це його вимогливість, найперше до себе
і до виконання твору, чистоти звучання мелодії. Не все відразу вдавалося.
Багато часу ми тоді згаяли на запис
пісні «Сніжинки падають», і це
було природно. Адже Левко зі своїм колективом, народженим у маленькому гірському буковинському
містечку Вижниця, вперше
на терені СРСР презентував новий музичний стиль біґ-біт («біт» з англійської —
удар). Це пізніше, з плином часу він розповів про свої захоплення, які творили той новий стиль:
– В тодішньому радянському музичному просторі існували
різноманітні джазові квінтети, тріо, біґ-бенди, діяли академічні естрадні
колективи та співаки, вокальні жіночі ансамблі, що виконували пісні в стилі
міського романсу. На Заході ж, навпаки, використання електроінструментів,
мікрофонно-підсилювальної апаратури зумовило і зміни в стилях музичних
напрямків. Ми були закриті залізною завісою, лише інколи (через страшне заглушування) ловили з транзисторних короткохвильових радіоприймачів
фрагменти музики.
У світі змінювалася мелодика, ритміка, гармонія, манера виконання та кількісний склад учасників гуртів. Виник новий музичний стиль біґ-біт І я вирішив створити у нас щось подібне на «Бітлз» і «Роллінґ Стоунз». І 1966 року з’явилася «Смерічка» — група, яка грала біґ-біт.
Такий стиль був справді новим для Радянського Союзу. Наш
оркестр навіть зовні чимось нагадував «Бітлз». За порадою керівника ансамблю
«Пісняри» Володимира Мулявіна, 1 квітня 1973 року я вирішив перейти
з ансамблем на професійну сцену.
Від першого знайомства на телебаченні під час запису
«Сніжинок… » «Смерічка» та її керівник мали великий вплив на Володю Івасюка.
Пізніше, в 1977-му, на
шпальтах Всесоюзного журналу «Кругозор» Івасюк про це написав:
… Своєрідний стиль
виконання і трактовка фольклору полонили мене, коли я вперше почув ансамбль на
сцені. В «Смерічку» я приніс свої перші пісні…».
Тими піснями були: «Мила моя», «Відлуння твоїх кроків»,
«Червона рута», «Водограй» та інші.
— Володя був талановитим музикантом, співаком, композитором,
поетом. І доброю та щирою, позбавленою заздрощів людиною, вірним другом, — пригадує Дутківський. — Він з повагою прислухався і до моїх порад, часто показував
мені першому свої пісні.
— До «Смерічки» скоро прийшла шалена популярність. Як те вплинуло на музикантів?
— Надто
важко було в ті часи здолати щаблі слави, особливо коли це все… заважало
державі. Національний колорит ансамблю, його український дух лякали тодішніх
ідеологів. І вони повсякчас шукали зручної нагоди, аби розправитися з носіями
того духу. Інколи це робилося через засоби масової інформації. В газетах або
журналах на замовлення готувалися тенденційні публікації, в яких музикантам і
співакам гурту приписувалася відсутність професіоналізму, чіплявся ярлик
аматорства. На щастя, в
Україні були люди,
які знали справжню ціну «Смерічки» і підтримували нас.
Пригадую статтю відомого співака й композитора Сергія Козака, в якій він назвав наш ансамбль «духовним надбанням українського народу, речником і носієм його музичної культури», розвінчав недолугі спроби недоброзичливців. Добре відгукувався про «Смерічку» й відомий російський поет, редактор журналу «Юность», шанувальник творчості Володимира Івасюка Андрєй Дємєнтьєв… Коли перед ансамблем відкрилися гастрольні дороги, ніхто уже відверто не втручався в репертуарну політику…
— Але згодом ваші дорогирозійшлися…
— 1982-го я
покинув колектив назавжди. «Смерічкою», вступивши до лав КПРС, почав керувати
Назарій Яремчук. Якби нас не розбили поодинці: мене, Назара, Василя
Зінкевича, — ми зробили
б набагато більше! Василь з Назарієм у дуеті були неперевершені, доповнювали
один одного! Знаєте, після загибелі Івасюка Яремчук був серед чотирьох
товаришів, які, незважаючи на заборони влади, поїхали на похорон до Львова.
Тоді це могло коштувати всього: кар’єри, спокою, навіть репутації. Траурна
колона розпочиналася з великого вінка із білих квітів, що його ніс Назарій
разом зі мною… Володимир був нашим другом, і ми мали провести його в останню
путь, а що нас очікувало по тому — нас у ту страшну
годину не цікавило.
— «Смерічанський період» закінчився,
проте Ви сцену не покинули…
— Проводив багато лекторіїв та концертів, на яких популяризував творчість Володимира Івасюка, Михайла Ткача, Степана Сабадаша, Василя Михайлюка та інших митців Буковини. До мене й нині часто звертаються за порадами молоді виконавці. Ділюся з ними досвідом.
Індіан-Веллс, «тенісна столиця» США, традиційно приймала підсумковий турнір «WTA Finals 2026». Вісім найкращих тенісисток світу боролися за найголовніший титул сезону. Україна,
Загальноосвітня школа №1 міста Старокостянтинова, що на Хмельниччині, не перший рік підтримує дружні і плідні звʼязки з освітніми закладами польської Ченстохови.
Наймасштабніша та найочікуваніша подія осені для всієї студентської молоді Києва: «POSVYATA 2026», великий фестиваль, під відкритим небом (open-air), об’єднав першокурсників із
Медійна спільнота згадувала Георгія Ґонґадзе — журналіста, кінодокументаліста, громадського діяча. Двадцять шість років тому, 16 вересня він зник. Через 7 років
Помітною мистецькою подією літа став кількаденний літературно-музичний фестиваль «Теліга. Живий текст», присвячений 120-річчю від дня народження відомої поетеси і діячки Організації
У видавництві «Ліра-К» вийшов збірник «Андрій Мельник». Сюди ввійшли матеріали Третьої всеукраїнської науково-практичної конференції «Андрій Мельник та Українська революція 1917-1921 років»,
Ця пивниця-музей постала у самому центрі Мюнхена, навпроти відомої броварні «Hofbrauhaus». «Біркельнери» у традиційних баварських костюмах ґречні і метиковані, добре знають
Страх, який ми переживаємо у безпечних умовах, дає змогу досліджувати власні реакції, спостерігати за емоціями та вчитися справлятися з напруженням. Читати далі…
Залишити відповідь