У День захисників і захисниць України в Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка урочисто відкрили оновлену Стіну пам’яті – на честь студентів, випускників і викладачів вишу, які віддали життя, боронячи Батьківщину від рашистської наволочі. 

Нині Українське Військо по праву серед найкращих армій світу. Наші захисники і захисниці – це надійний щит, запорука незламності української держави, нескореності українства.

З перших днів російсько-української війни сотні студентів і випускників Грінченкового університету стали до лав Територіальної оборони, ЗСУ.  Багато їх і тепер в одностроях, на передовій, у самісінькому пеклі війни. Проявляючи безприкладні героїзм і самопожертву.

Горе непоправної втрати не раз та й не двічі озивалося різким болем у грінченківській родині.

…Під час церемонії грінченківці хвилиною мовчання вшанували пам’ять своїх студентів, співробітників і випускників, які тепер зорітимуть вічно молодими з портретів університетського меморіалу: Владислава Комісарова, Романа Ткаченка, Дмитра Дубика, Михайла Паламарчука, Євгена Слюсаренка, Олександра Осадчого, Володимира Григорчука, Олександра Кузенкова, Валентина Крисюка, Марка Кацідана, Владислава Горбача, Романа Степаненка, Вікторії Котлярової, Юрія Єрмолаєва, Максима Бодяка, Владислава Медзенівського.

І Антона Хаблова, який поповнив цей скорботний мартиролог Українського Небесного війська 13 вересня 2024 року. Виконуючи бойове завдання. Антон був головою студентської ради тодішнього Інституту суспільства Грінченкового університету. З перших днів Революції Гідності боровся на Майдані. Під час АТО уклав контракт з Національною гвардією України і став на захист держави. По завершенню контракту повернувся до рідного університету. Працював до початку повномасштабного вторгнення. А тоді знову поміняв цивільний одяг на лицарський однострій, пішов туди, де найгарячіше…

Богдана, дружина Антона, не стримує сліз, вдивляючись у портрети на Стіні пам’яті:

– Це справді дуже світлі, мужні люди – воїни Світла, котрі несли в житті добро, найкращі людські цінності і стали на їх захист у цій страшній війні. Тепер вони захищають нас з Небес. До останньої хвилини свого серцебиття Антон боровся за незалежність рідної Батьківщини, за волю, за мирне майбутнє своїх дітей та всіх дітей України. Він був Воїном! Мужнім, принциповим, відданим своїй справі, готовим допомогти побратимам, готовим захищати честь і гідність свого народу. У нашій пам’яті, наших серцях він залишиться назавжди.

– Війна – це тисячі історій кожного, хто боронить наше майбутнє, – зазначила випускниця Грінченкового університету, ветеран російсько-української війни зв’язківиця Анастасія Мокіна. – Важливо не лише пам’ятати а й розповідати про них, особливо про тих, хто вже не зможе сам розповісти свою історію. Вдячна, що університет пам’ятає про своїх героїв.

– Сьогодні висловлюємо безмежну подяку тим, хто на полі бою, у жорсткій борні дає нам можливість жити, працювати в очікуванні переможного миру, який обов’язково прийде на нашу землю, – наголосив виконувач обов’язків ректора Столичного Грінченкового університету, заслужений працівник освіти України Олександр Турунцев, і підсумовуючи додав: – Це не просто Стіна пам’яті, це початок створення меморіалу про російсько-українську війну. Подвиг грінченківців має бути збережений для наступних поколінь університету, хто вчитиме і навчатиметься у вільній від ворога державі. Також для увіковічнення слави наших військових тут невдовзі з’являться прапори підрозділів, де воюють наші студенти і викладачі. Ми горді за них і вдячні їм за героїзм.