Як нас, українців, бачить пошукова система «Google»? Перше, що вона видає на слово «українець», – аж ніяк не зображення чоловіків на фоні прапора чи вбраних в історично правдиві національні строї жінок.

Ось, для прикладу, такою картинкою передовсім ілюструє всесвітній пошук слово  «Ukrainian». Тут і дівчата у віночках із штучних квітів, і юнаки у «козацьких» червоних шароварах – все, як-то кажуть, за старозавітним водевілем «Як ковбаса та чарка…». Чи радше за горезвісними приписами ідеологів з московського ЦК КПСС.

А що ж видає всезнаючий «Google», коли той самий запит робимо українською мовою? Як не прикро, результат не кращий, а навіть набагато гірший. Тут вам і ті ж таки шаровари, і вінок з червоними квітами такого розміру, що голови не підняти… Все, як люблять описувати наші «любі сусіди» росіяни. Невже самі українці бачать себе такими? На жаль, так воно і є. Ми й досі заручники осоружного образу, який колись зліпили для нас ті, хто вважав Україну «гєографічєскім нєдоразумєнієм». Щоб довести нам і народам світу, які ми «окраїнні» та неосвічені, що «Екой хахол! Нє знаєт параду»,  нав’язати українцям комплекс меншовартості, покликаний стримувати таку огидну для імперських режимів національну ідентифікацію.

Так, тепер масово усвідомлюємо, наскільки брехливим є цей нав’язаний нам образ і який далекий він від автентичної культури нашої нації. Але й нині знаходяться оті висміяні Тарасом Шевченком «землячки», які нахабно проштовхують сточені міллю «шароварщину» Україною і світом.

Згадаймо тогорічне «Євробачення», яке розлетілося на меми завдяки одній «надпатріотичній» персоналії. Юлія Лущинська дуже професійно нагадала нам, як ми, українці, хвацько танцюємо гопака, носимо шаровари і вінки, що більше скидаються на росіянські кокошники. А й справді, чому б і ні: «Ванька-встанька» залетів в тренди, а чим «Гарна Українка» гірша? А потім купа інтерв’ю і вже «маємо те, що маємо»: наліпки на склі автомобілів. Ну мало було жінкам тієї дурної «туфельки», з якої роками кепкували чоловіки, тепер за кермом не просто особа «слабшої» статі, а ще й «гарна» за всіма шаблонами «українка»!

Головне питання – для чого? Образ українця, такого собі сільського дурнуватого добряка, який носить червоні штанці і замість ранкових вправ щодня «шкварить гопака», став таким клеймом, що його багатьом досі несила позбутися. Одні плодять пісенну «патріотичну халтуру», інші вбираються в ерзаци національного, щоб представити ці «витвори мистецтва» на великій і малій сценах, а хтось «меткий та проворний»  користається з цього для заробітку, створюючи ескізи вже згаданих і багатьох не згаданих наліпок, чохлів для телефонів, листівок та інших дрібниць, які потім майорять у нас і світами, підтверджуючи сфабриковані міфи про Україну й українців.